Обов'язки Ківерчука прийняв отаман Семосенко. На станції знову зосередилися гайдамаки. У місті пішли арешти. На вокзалі накривали столи для частування гайдамаків, щедро пригощали, давали коньяку та коньяку. Після закінчення розваг Семосенко виступив з промовою, в якій описав тяжке становище України; він говорив про жертви, які приносили українці у війні, і рішуче вказував, що найнебезпечнішими ворогами українського народу і козацтва є євреї, яких треба рубати мечем, щоб врятувати себе і Україну. Він просив козаків присягнути, що вони виконають свій обов'язок і знищать єврейське населення, але водночас повинні присягнути, що вони не будуть грабувати євреїв їх майна та майна. Козаків привели до прапорів і дали присягу вбивати, але не грабувати. Вишикувавшись — полковий оркестр попереду і санітарний корпус — у тилу, козаки рушили до міста Олександрівською вулицею. Потім вони розділилися на групи по п’ять-п’ятнадцять чоловік і вийшли на прилеглі вулиці, населені виключно євреями. З повним співом вони увійшли в два будинки, вихопили мечі й почали рубати єврейських в’язнів, незважаючи на стать і вік. Вони вбивали старих, жінок і немовлят біля грудей своїх матерів. Вони не задовольнялися вбивствами, а протикали своїх жертв багнетами. Вони використовували зброю лише тоді, коли декому вдавалося вибігти на вулицю. Потім за ними послали кулю. Євреїв витягували з підвалів і горищ і вбивали. У підвали кидали ручні гранати, у найжорстокіший спосіб вбивали цілі родини. Розправа тривала з другої години дня до п'ятої тридцять. Це могло тривати до пізньої ночі, але командир Таранович, який не був посвячений у всі плани Семосенка та Ківерчука, побачивши ці криваві оргії, злякався. Коли йому вдалося отримати від командира Коновалова наказ припинити криваву баню, він приніс його Семосенку, який сказав: «Добре, на сьогодні досить». Тоді був поданий сурмою сигнал до гайдамаків припинити «роботу». Після цього вони зібралися на заздалегідь визначеному місці і зі співами пішли до своїх квартир за вокзалом. Наступного дня погром мав продовжитися (гайдамаки розповідали, що розправа мала тривати три дні). Завдяки втручанню міської адміністрації, особливо міського комісара Верхоли, масову бійню було припинено. У прокламації, в якій Семосенко оголошує місто і кантон на воєнному стані, він пише: "Я попереджаю населення припинити анархічні повстання, оскільки я маю владу їх придушити. Звертаю на це увагу особливо євреїв. Ви - народ, який ненавидять усі нації. І все-таки ви вносите таке сум'яття серед хрещених. Невже ви не хочете жити? Вам не шкода власного народу?" Поки тебе ніхто не турбує, мовчи, такий скнара.
здібна нація, і все ж вони викликають стільки хвилювань серед бідних людей!»