Я думаю, що умови в Умані та її кантоні достатньо пояснені в моїх попередніх листах і телеграмах. Додам лише те, що я сьогодні повернувся — я вислизнув з поїздки через кантон. Був я в містечку Дубово, за двадцять верст від Умані. Погром і різанина, які тривають там понад півтора місяці, були настільки винятковими за своїм характером і ступенем лютості, настільки багаті на «погромотворчість» і ініціативу, що схиляєшся вважати, що Дубово є прикрим винятком у звітах про погроми останніх днів. За кілька днів я повідомлю хронологічний хід подій і подробиці разом зі списками закатованих і поранених. В Дубовому мені вдалося відкрити харчоблок для забезпечення харчуванням (борошно, картопля, пшоно, м'ясо) 280 осіб, з них 134 дитини. За нинішніх жахливих умов там неможливо надати жодної іншої допомоги. І на даний момент невідомо, що відбувається з єврейським населенням Дубового. Я покинув місце поспішно, тому що за вісім верст у напрямку Голованевська знову з'явилася якась банда і лютувала.
Селяни-візники, які повернулися в Дубово, повідомляють, що на дорозі на Голованівськ їх зупинили бандити, вивели пасажирів-євреїв і наказали селянам повернути назад і гнати коней швидко, не оглядаючись. Мешканець містечка-християнин, людина з чудовим минулим, був взятий на службу завідуючим пунктом відгодівлі в Дубовому, і євреї цілком довіряють йому щодо роботи допомоги. Місцеві євреї настільки налякані та виснажені, що ніхто з них не погодився керувати станцією, незважаючи на гостру потребу. Державного продовольчого органу там немає. Провіант необхідно купувати за ринковими цінами, які є довільними та примхливими і змінюються майже щогодини.
З Дубового я мав намір йти до Голованевська, що звідти за 25 верст. Голованівськ, завдяки своїй зразково організованій, самозреченій і чудово озброєній єврейській самообороні, став центром, де ховалися біженці цілого району. Там перебувають понад 3 тисячі біженців. Нужда страшна. Коли я був у Дубовому, Голованівськ був оточений повстанцями. Волею-неволею довелося відкласти візит до наступної «перепочинки». Взагалі переїзди з місця на місце в окрузі пов'язані з великою небезпекою. По містах і містечках банди, повстанські загони, гурти, натовпи, прості селяни-землероби з вилами й косами, з різними гаслами, з усякими вимогами або без цих хистких виправдань; всі вони били, катували і калічили євреїв. Чимало сільських міліціонерів вони вважають своїми ватажками. Майже всі вони носять прізвиська, взяті з популярних оповідань або кримінальних романів.