Частина 15

у місті почалося масове розмноження населення, переважно серед євреїв. Подекуди і в окремі дні воно набувало характеру відвертого погрому. Озброєні люди з червоними стрічками, червоними шарфами та поясами, верхи на конях, прикрашених червоними стрічками, з батогами, револьверами, шаблями, рушницями, а в багатьох випадках навіть з кулеметами, вривалися в домівки і, починаючи з або без приводу, грабували та грабували все майно, вимагаючи гроші та забираючи всі цінності. (Додаток 14.) Усе населення міста заявляє, що серед мародерів були професійні злодії та злочинці, які здебільшого відбули покарання у в'язницях, бандах та каторжних роботах і записалися добровольцями до 8-го радянського полку. Грабіж і грабунок народного майна, супроводжуваний у багатьох випадках побиттям, знущанням і навіть тортурами, а в чотирьох-п’яти випадках убивствами, не припинявся до останнього дня перебування 8-го полку в Умані, 3 липня. (Додаток 15.) Протягом понад шести тижнів усе населення Умані, особливо єврейське, було у владі організованих і добре озброєних загонів бандитів і погромників, з якими не могло впоратися вище військове начальство. Багато будинків як єврейських, так і християнських жителів неодноразово грабували, виносили буквально все, що в них було, включаючи подушки, покривала і навіть брудну білизну. Жодного захисту, за дуже незначними винятками, ніхто не надав жителям. Було, правда, близько десяти випадків розстрілу бандитів, але в основному це були бандити другого ступеня небезпеки, які не належали до складу 8-го полку. Головні організатори погромів залишилися непокараними, хоча й добре відомі вищій владі, яка була безсила вжити проти них будь-яких заходів, боячись викликати спротив і невдоволення серед великих озброєних груп своїх побратимів. Крім того, настрій багатьох солдатів 8-го полку був виразно антисемітським, і випадки надання захисту євреям викликали в них обурення та гнів як на захисників, так і на захищених. (Додаток 17.) Тому боротьба з бандитизмом, наскільки вона взагалі велася, зводилася до неодноразового видання друкованих наказів, в яких бандитам погрожували розстрілом на місці, а також до випадкових репресивних заходів проти маловажних бандитів. Очевидно, усвідомлюючи свою захищеність від покарання, бандити вчинили десятки й сотні насильницьких актів, які, по-своєму, перевершували жахи погрому. Так, наприклад, зафіксовано випадки, коли бандити серед білого дня на вулиці в присутності багатьох озброєних людей роздягали догола приватних осіб, як чоловіків, так і жінок, знущаючись над останніми майже на вулиці, на очах у перехожих, які були безсилі щось зробити. (Додаток 16.) Побої, грабунки, п’яні скандали, знущання, стрілянина стали звичайнісінькими явищами, на які навіть ніхто не скаржився. Озброєні люди, прикрашені величезними червоними шарфами та стрічками, зупиняли євреїв, які час від часу ходили вулицями, із запитанням: «Ви єврей?» і коли переконалися в цьому факті або з відповіді, або з власних вражень, били їх до напівсмерті батогами. Ворожнеча до євреїв і антисемітизм були найвиразнішими ознаками більшості озброєних людей у ​​червоних хустках і стрічках. Вони постійно погрожували «перерізати горло всім євреям» і лютували від контакту з усіма, хто мав хоч якісь справи з євреями. Так, відомі випадки, коли озброєні люди в червоних стрічках відмовлялися купувати насіння бідних християнок, яких вони підозрювали в євреях, і які відмовлялися дати милостиню хлопчику-жебраку, підозрюваному в євреї. Водночас у 8-му полку була досить велика кількість євреїв-добровольців, частина яких складалася з місцевих злочинців, євреїв-злодіїв, які якщо не самі грабували, то звертали увагу на багату здобич помешкань заможних уманчан, яких вони добре знали. (Додаток 18.) Вищенаведені факти свідчать про те, що будь-яке комерційне і виробниче життя, а також будь-яке інше життя в місті було повністю паралізовано в місті та кантоні. Продукти харчування неймовірно подорожчали, тому що селяни їх не завозили, оскільки ризикували насильством з двох сторін — з боку повстанців у селі та з боку бандитів, які грабували селян у місті.