Насамперед ті євреї в містах і районах, які розбагатіли під час німецького панування, володіли предметами, яких нагально потребував український селянин, як, наприклад, предмети домашнього вжитку і, головне, одяг, білизна та взуття, з яких у селі вже нічого знайти не можна було. Навіть пара старих черевиків бідного єврея схвилювала увагу населення села, багатого хлібом і грошима Керенського і бідного на все інше. Під час погромів з єврейського населення, як із загиблих, так і з тих, хто залишився живим, здирали все до останньої сорочки. Батьки в сусідніх селах успішно змагалися між собою в популярності, оголошуючи єврейські володіння власністю селян і безкоштовно роздаючи награбоване єврейське добро «найнужденнішим» або запроваджуючи «дешевий розпродаж». Цей спосіб задоволення потреб села отримав широке наслідування. По-друге, національне цькування було засобом певної міри згуртувати різнорідне селянство.
Це було особливо важливо в ті моменти, коли середняки коливалися між правими і лівими під тиском небезпеки, що загрожувала справа. Коли політична програма Батьківщини в той чи інший момент не відповідала настроям селян, національне цькування мало заповнити прогалину у його взаємовідносинах.
По-третє, ототожнення євреїв і комуністів (що, втім, не заважало їм водночас оголосити євреїв буржуа і тим самим закликати населення до вбивств і грабунку) дозволило їм продовжити боротьбу проти небезпечного ворога — радянської влади. «Геть комуністів, геть єврейських комісарів!» Таким був девіз Штогрина, члена лівого крила українських есерів, який вів в Умані одночасно антирадянську і погромофільську агітацію. На слуханнях у Надзвичайній комісії його звинуватили в антисемітській пропаганді. На запитання, чи не знав він, що він міг спричинити єврейський погром, він відповів, що насправді підбурював селян до погромів, «бо інакше неможливо підняти селян». У наказі № i по місту Умань, який був виданий після погрому і підписаний Клименком, головним командиром повстанських військ, між іншим говориться: «Влада євреїв упала, і повстанцям наказано не звертати уваги на єврейських агентів і поліцейських шпигунів».