і отримавши ствердну відповідь, наказав повстанцям не заходити, а вибравши двох із них, увійшов до нашої квартири. Чітко пам’ятаю, що руки двох солдатів, які увійшли разом із начальником, були закривавлені. Вони обидва були далеко не тверезими. Потім вони обшукали квартиру, шукаючи зброю, яку ми могли заховати. Після безрезультатних пошуків вони сказали нам: «Ну, тепер можете спати спокійно». І начальник додав: «Ця квартира моя», і всю ніч у нашу квартиру нікого не пускали, а в інших квартирах постійно приходили люди, грабували і вбивали. Коли шукачі пішли, вони, вказуючи на інші квартири, сказали: «Там більшовики, там у нас справи». У чому полягає цей «бізнес» стало зрозуміло наступного дня, коли виявилося, що в квартирі Журавського розстріляли сімох євреїв.
Ф. ПОЛІЩУК.
МІСТО ДУБОВО (КИЄВСЬКИЙ УРЯД) Погром 13 травня 1919 р.
I. Звіт зборів партійних працівників і діячів громадського життя в м. Дубово, скликаних обласним директором Головного представництва Російського Товариства Червоного Хреста, з приводу фактів погрому, який стався в м. Дубово. Після обміну думками встановлено наступне:
За вісімнадцять верст від Умані розташоване містечко Дубово. Зв'язок з містом здійснюється на конях, за допомогою балагули. Склад населення такий: євреї понад 300 родин (дещо понад 1000 осіб); Християни втричі більше. Більшість селян малоземельні. Заняття селян, крім землеробства, зводилися до свинарства, і лише останнім часом, коли в місті загострилася продовольча криза, селяни почали виступати як «мішковики». За професійними групами євреї поділялися на ремісників (десять відсотків) і торговців зерновими продуктами та власників селянських крамниць (90 відсотків).