Від восьми до десяти тисяч єврейських сімей розорено. Для харчування десяти-п'ятнадцяти тисяч людей необхідно десять-п'ятнадцять прикормочних пунктів. У місті є необхідні медикаменти, перев’язувальний матеріал, медичний персонал. Для першого необхідно близько десяти тисяч костюмів нижньої білизни для чоловіків і жінок.
ЧЕРКАСИ (КИЄВСЬКИЙ УРЯД) Погром 16-20 травня 1919 р.
Передмова до матеріалу, зібраного І. Г. Цльфрновлчем; окружним учителем Клігером, 15 липня 1919 р
З речових доказів, зібраних випадково, а ще більше з цінних свідчень осіб, які абсолютно не бажали давати письмові свідчення (через страх помсти, оскільки їхні свідчення стосуються цілого ряду людей, осіб громадського життя та організацій, які зараз процвітають і мирно функціонують), — з усіх цих доказів стає зрозуміло, що погром був спланований заздалегідь і здійснювався за певними планами. Є серйозні підозри, що черкащани, які брали безпосередню участь у вбивствах і пограбуваннях і при цьому переховували у своїх будинках багатьох сусідів-євреїв, робили це з певною метою потім реабілітуватися за свою погромну діяльність. Усі російські слуги, які були на службі у євреїв, покинули свої місця перед входом Григор’єва, мабуть, поінформовані про те, що буде. Селянки та міські базарниці, які приїхали на ринок погуляти навіть 12 травня, скаржилися: «Казали, о другій почнеться, а тут уже майже три і нічого не робиться. Може, перенесли».
Слідкуючи за ходом розправи легко встановити факт, що майже один і той. та сама банда, не вимагаючи ні грошей, ні викупу, і не грабуючи, продовжувала вбивати і
ЧЕРКАСИ:
розстріл, ніби він мав на меті знищити певну фіксовану кількість євреїв. У цій групі був Федоровський, дегенерат із сережками у вухах, людська скотина, якій гроші не потрібні. У цій самій групі «працювали» й деякі «інтелігенти», які зуміли поділити між собою гроші зі скарбниці і, отже, не потребували більше, а робили свою роботу як «аматори». Вбивства відбувалися за наказом; такі накази видавав або давав усно Григор'єв, як випливає з наступної сцени. В одному місці здригнулося кам'яне серце Федоровського, і він хотів був пощадити свою жертву. «Ви забуваєте, добродію, накази отамана Григор’єва», — нагадав Федоровському один із його соратників, який майже забув свою роль; і — єврея вбили.