Але в той же час гайдамаки, скуштувавши єврейської крові, полюбили її і виявили бажання подальшої бійні. Зупинити їх, мабуть, було не так легко. Крім того, телеграми, розіслані Ківерчуком по всьому кантону, про які вже згадувалося, сколихнули весь кантон. З точки зору Ківерчука, після того, що сталося в Проскурові, столиці кантону, було б несправедливо, можливо, образливо для решти кантону залишити його зовсім без єврейської крові. Як би це не було, але гайдамаки отримали дозвіл вийти на кантон. Крім того, ми повинні пам’ятати, що їм була надана свобода діяти під власну відповідальність. Від них залежало діяти так чи інакше. Цим пояснюється той факт, що в Ярмолинцях, де також були більшовики, вони задовольнялися значною сумою грошей. Місцеві євреї вийшли з міста назустріч і передали їм цю суму; і вони не почали розправу. Але коли вони прийшли до Фельштина, то застали там уже готовий погромний настрій. Такий настрій був створений гвардією з Поріччя, яку викликав комендант, а також самим комендантом міліції, який, за всіма свідченнями, співчував і співпрацював з погромом. Навіть його вісімдесятирічний батько під час різанини взяв у руки міцну дошку і закінчив убивати поранених євреїв, про що свідчать кілька свідків, які бачили це з горищного приміщення, де вони ховалися. Цьому погромницькому настрою сприяв і начальник поштово-телеграфного бюро, який був про все поінформований, але не тільки нічого не зробив, щоб відвернути погром, але навіть не намагався його пом'якшити. Це було достатньо зрозуміло зі свідчень свідка Шнайдера. Під впливом цього погромницького настрою розпуста гайдамацької орди у Фельштині була нестримною.
Погром у Фельштині тривав кілька годин. Загинуло 485 осіб, 180 було поранено. З поранених більше сотні померли від ран. Таким чином, загалом убитих було 600 осіб, що становить майже третину єврейського населення міста; загалом у ньому проживало близько 1900 євреїв.
Слід зазначити, що в Проскурові гайдамаки, які в суботу дали клятву вбивати, але не красти, чесно виконали свою священну клятву. Пограбування з боку гайдамаків були там рідкістю. Але від суботи7 до вівторка, коли відбулася фельштинська різанина, минуло кілька днів,
і в цей час святість присяги, мабуть, випарувалася зі свідомості гайдамаків. У Фельштині грабежі йшли рука об руку з убивствами.
Слід також зазначити, що якщо в Проскурові напади на жінок були поодинокими, то у Фельштині їх було дуже багато. Більшість убитих жінок спочатку зазнали насильства, і багато жінок, які не були вбиті, також зазнали насильства. Було зареєстровано 12 випадків, коли нещасні жінки потребували хірургічної допомоги.