Проскурів – найжвавіше місто Поділля. Тут проживає близько 50 тис. жителів, половина з яких євреї. Демократична міська адміністрація складалася з 50 міських комісарів, з яких 26 були християнами та 24 євреями. Бургомістр і голова зборів міських комісарів були поляками. Комендантом був Ківерчук, колишній на царській службі. Місто охороняло ополчення. Але міська адміністрація їм не довіряла і організувала власний загін, так звану «вартову гвардію». На чолі її були переважно євреї. Начальником був християнин на прізвище Рудницький, другим був єврей Шенкман. Ківерчук не довіряв загонам оборони, «бо вони були євреї», і ставив їм на шляху всілякі труднощі.
На з'їзді більшовиків Подільського уряду, який відбувся у Вінниці, де перебував Петлюра, (дехто каже, що сам з'їзд мав провокаційний характер) було постановлено, що 15 лютого в Проскурові має вибухнути більшовицьке повстання. На сцену вийшов третій гайдамацький полк, який уже мав досвід запровадження погромів. Коли по місту пішла чутка про підготовку повстання, Йоффе, член Єврейського трудового бунда і головуючий на конференції всіх соціалістичних партій Проскурова, скликав представників партій на нараду, на якій були присутні члени всіх фракцій, у тому числі більшовицькі. На цьому мітингу вони виступили з протестом і вказали, що повстання призведе до краху. Комуністи вказували, що питання вже вирішене, що повстання вже підготовлено, що воно вибухне одночасно на всій Подільській Уряді, що в Проскурові частина гарнізону стане на бік повстанців і що шістнадцять сіл готові прислати їм допомогу. Увечері напередодні повстання двоє представників більшовиків запитали варту палати, як вони будуть ставитися. Президент Рудніцький і його соратник Шенкман відповіли, що охорона району не є партійною організацією, що її виключною метою є захист мешканців і що вони будуть абсолютно нейтральні в цьому випадку. У той же час Шенкманн зазначив, що їхня спроба була недоречною і неминуче призведе до єврейського погрому. Відповідь була така, що ці демонстрації поширяться на весь уряд (провінцію), і що сприятливий результат був забезпечений. Потім Шенкманн намагався довести
Більшовицькі штаби, наскільки безглуздим було б повстання, але провалилися. Повстанці заарештували Ківерчука, якого недаремно вважали небезпечним поборником чорної сотні. Після звільнення Ківерчук розповів, що його, представника міста, посадили євреї-охоронці.