Це добре видно в селі Ушомир Коростенського району. Селяни навколишніх сіл прийшли туди всі озброєні. Селян був такий натовп, що вони заповнили місто й село. Вони йшли з усіх боків.... Селяни ходили від вулиці до вулиці. Євреї в своїй тривозі затаїлися, але селяни їх заспокоїли, сказавши, що вони нічого не мають проти них, що вони мають на увазі місто Іскорость, де звила собі гніздо «комуна», і що вони вирішили з ними (іскоростськими євреями) поквитатися. Але вони закликали ушомирських євреїв приєднатися до них, зареєстрували їх і видали певні «свідоцтва» з печатками по десять рублів за штуку. Таким чином вони, так би мовити, приєднали євреїв Ушомира до свого руху. Старі селяни казали євреям, що їх змушували це робити. Селяни не просто ні на кого не накладали руки, вони нічого не відбирали у євреїв і не платили за все, що забрали. Активно захищали «своїх» євреїв від бандитів і селяни.
У місті з'явився авангард банди Соколовського, п'ятеро озброєних вершників, які вийшли на ринок і почали бити зустрічних євреїв. Ці вершники відразу привернули увагу своїм брутальним виглядом.... Почувши про безлад на базарі, з'явилися місцеві селяни, стали на захист євреїв і запитали в банди Соколовського, навіщо вони прийшли. Вершники відповіли, що хочуть поквитатися з євреями. Тоді селяни сказали вершникам, що вони не сміють торкнутися жодного єврея, бо євреї Ушомира стоять разом із селянами, і якщо хоч один єврей постраждає, вершники будуть притягнуті до відповідальності. Останні відступили, мотивуючи це тим, що вони «прийшли не вбивати євреїв, а винести бомби, які петлюрівці кинули в річку». Незабаром вершники зникли. Цей випадок не єдиний у своєму роді.
В інших місцях місцеве населення брало участь у погромах, особливо в містах, де реакційний елемент бідних класів і чиновники на півдні завжди вирізнялися своїм антисемітизмом. У Черкасах, Умані, Златополі та інших місцях головну роль відігравало місцеве населення, особливо в Черкасах, де, як ми бачили, єврейські бійці на лівому фланзі були розтерзані місцевим населенням заводських територій. В Умані маємо таке ж явище. На третій день масових вбивств відбувся хресний хід з церковними хоругвами, на чолі якого йшло православне духовенство, а віруючі передавали свіжі тіла розстріляних або зарізаних євреїв. Але навіть в Умані була частина