Батько всіх батьків, Мазуренко, стояв дуже близько до Директорії, і дуже ймовірно, що він був сполучною ланкою між нею та повстанцями. Є дані про те, що Директорія посилала спеціальних емісарів до осередків повстання з метою підтримувати належний зв'язок між нею та Батьківщиною. Але й поза цим Директорія показала кривавий приклад і політичним використанням страшної зброї створила переконання по всій Україні, що єврейські погроми не караються, що майно євреїв можна грабувати, що єврейських жінок можна знущатися і що немає заборони на знищення євреїв.
Це переконання створило атмосферу, в якій стихійна сила мас, збуджена і збуджена в процесі революційного бродіння, могла бути спрямована в напрямку знищення цієї беззахисної нації з єдиною метою, щоб завдати шкоди політичним ворогам Директорії. Директорія роздмухувала національну ненависть, витягувала з глибини української національної душі насаджену історичним розвитком дрімучу недовіру й антипатію до євреїв як чужинців, євреїв як торговельних посередників, євреїв як колишніх хліборобів панських маєтків, повішених предками нинішнього селянина разом із священиком і польським «паном» (власником великого землеволодіння). Директорія знала, як розбудити цю ненависть і надати їй певної форми та напрямку та певного політичного змісту. Тому не дивно, що цей макіавеллівський метод приніс такі плоди. Агітація Директорії була не просто підбурюванням мас у невизначений спосіб, це було фактично за змістом недвозначне підбурювання до вбивства євреїв. Нарікання й фарисейські спроби виправдання, що Директорія не могла контролювати банди чи натовпи, що останні пішли далі, ніж Директорія мала намір, не можуть виправдати її жодним чином, навіть юридично, не кажучи вже про морально-політичний. Справа не тільки в тому, що вона могла передбачити наслідки своїх дій, вона дійсно їх передбачила, вона бажала їх, розраховувала на них і скористалася ними. Те, що в кримінальному праві називається «перевищенням виконавця», тут не діє. Тут виконавці з віртуозною точністю грали мотив, прошепотів їм, і робили це з найбільшим задоволенням і радістю натхненників.