З Потаповичів вони поїхали в село Гешово, щоб там полювати на євреїв. У цьому селі жило кілька євреїв, але всі вони встигли втекти; залишився лише один глухий старий меламед (учитель). Козаки взяли його з собою і рушили в напрямку Овруча. По дорозі вони зустріли старого шохета, який повертався додому. Схопили і його, і на місці повісили обох старих на високому дереві, одного за телеграфний дріт, другого за ремінь. Останній, розповідають селяни, кілька разів падав, але щоразу знову підвішували. Потім вони зняли їх з високого дерева і повісили на маленькому дереві, до якого прикріпили плакат із написом: «Тому, хто їх знімає, залишається жити не більше двох хвилин». Через це селяни не давали їх зняти. І тільки коли тіла почали розкладатися, євреям вдалося знести їх і поховати неподалік.
Всього в Потаповичах і Гешово було вбито дев'ять євреїв.
(Свідчення Глосмана, стор. 33-35). Такою була прелюдія до що потім відбулося в Овручі.
ОВРУЧ:
Вбивства, насильства та пограбування
Увійшовши в Овруч після полудня тридцять першого грудня, козаки розсіялися по місту і почали грабувати і вбивати євреїв. Один загін пішов на ринок і схопив там близько десяти єврейських дівчат, яких козаки затягли в корчму Фейтельсона, де над дівчатами вчинили невимовні переслідування і насильство.
Інші козаки в цей час вбивали кожного єврея, якого зустрічали. Один єврей, на якого вони напали, сховався в сусідньому будинку. Зайшли козаки в хату, де, як їм здавалося, він ховається, і знайшли батька і трьох синів, які сиділи за столом. Вони вивели всіх чотирьох на подвір'я і розстріляли одного за одним. Вони прийшли в будинок адвоката Глосмана, освіченої людини, комуніста. Вони вивели його і його старого батька на вулицю, потім вирішили визволити старого і сказали йому йти. Але він відмовився кинути сина, і козаки почали бити старого батогами, при цьому вибили йому єдине око (друге око він уже давно втратив); а молодшого Глосмана застрелили на місці. На цьому розстрілі був присутній на коні отаман Козир-Зирка.
Проїжджав у той час староста міста Мошинський, до якого звернувся добре знайомий йому молодий Ґлоссман, щоб той заступився і сказав козакам, чи він більшовик. Але Мошинський пішов далі, вдаючи, що не чує благань. Це характерний випадок.