На Фельштині зібралося кілька сотень гайдамаків; тобто, мабуть, усі гайдамаки, які були в Проскурові, оскільки весь третій гайдамацький полк складався всього з кількох сотень.
Характерно, що частина гайдамаків, які прибули до Фельштина в понеділок увечері, розійшлися по єврейським домівкам і просилися житла. Їх не тільки облаштували житлом, але й нагодували рясною вечерею з солодощами. Ці гайдамаки поводилися дуже пристойно і навіть шанобливо. Вони заявили, що прийшли до Фельштина без жодних злих намірів і що наступного дня повернуться назад. Проте вранці, після сигнального рога, ті самі гайдамаки вирізали тих самих євреїв, які їх гостили.
Постало питання, як примирити розправу у Фельштині з обіцянкою, яку, за словами Верхоли та інших, дав Семосенко в неділю на сесії ради, а саме відкликати гайдамаків із Фельштина. Фельштинські євреї заявляють, що Семосенко віддав наказ по телеграфу, але телеграму приховав начальник поштово-телеграфного бюро. Це ґрунтується на очевидному непорозумінні. Відстань від Проскурова до Фельштина всього лише 25 верст, і гайдамаки, які прийшли до Фельштина в понеділок увечері, безсумнівно, покинули Проскуров вранці того ж дня. Зрозуміло, що Семосенку потрібно було не відкликати козаків із Фельштина, а просто не посилати їх туди. Але, можливо, тримати їх у Проскурові вже було не в силах Семосенка.
Треба пам'ятати, що гайдамакам обіцяли триденну криваву гру з євреями в Проскурові. Але досвід першого дня, суботи, перевершив очікування, вочевидь, самих Семосенка та Ківерчука. Тому було вирішено припинити розправу в Проскурові.
ФЕЛЬШТІН: