Антисемітська агітація посилилася після того, як Україна була відвойована Центральною Радою за допомогою німецьких багнетів. Треба було знайти цапа відбувайла, щоб винести національну ганьбу і винести на своїх спинах злість і ненависть армії та селян. Євреїв зробили цапом відбувайла на тій підставі, що вони спричинили окупацію України німецькими військами та були на службі більшовицького уряду. І коли Петлюра на білому коні в’їхав до Києва на чолі невеликого ватаги гайдамаків, а за ним пішки йшли добре озброєні та дисципліновані німецькі війська, ненависть і бажання помсти українського вояка єврею спалахнули гарячим полум’ям. Українські гурти зустріла делегація членів Центральної Ради, до складу якої входили й представники української соціал-демократії. Військова влада заявила їм спокійно і рішуче: «Передайте євреям, що ми з ними поквитаємось». А депутату Центральної Ради Рафесу сказали: «Ми знаємо ваші промови, ми з вами і вашими однодумцями позбудемося». Тепер почалися ексцеси проти євреїв, перший наслідок
, що полягало в смерті кількох осіб, переважно єврейських робітників.
Коли Центральна Рада повернулася з Житомира, єврейські представники відновили свою діяльність у Раді. Їх сприйняли з ненавистю, неприязню і погрозами, безпідставно звинуватили в більшовизмі. Єдиними українськими представниками, які виступили на їх захист, були ті, хто залишився в Києві під час більшовицької влади.
Ексцеси проти євреїв тривали довго. Голова Центральної Ради професор Грушевський докладав усіх зусиль, щоб придушити напади. З цією метою він знову і знову звертався до військових і деяких їхніх лідерів. Він неодноразово запрошував Раду до спільної роботи, вказуючи на складність ситуації. Під тиском Центральної Ради та всієї політичної ситуації (присутності німецьких військових, які вже говорили про порядок) масових погромів не було. Тут ми бачимо найхарактернішу рису єврейських погромів — коли підбурювачі перестають вважати їх корисними для своєї мети, вони раптово зупиняються. У той час була розгорнута сильна антисемітська пропаганда. Настрої на користь погромів серед українського війська були справжніми й сильними. Вони були твердо переконані, що євреї відповідальні за більшовизм, а також за ганьбу своєї країни. Проте кількість жертв була дуже малою. Воєначальники, які збуджували і розпалювали ці настрої, перебували під впливом вищезазначених причин. Вони запобігли відкритому погрому і, головне, не віддавали наказів на погром.
Німецька військова окупація давала про себе знати.