Ушомира просив агента Червоного Хреста не заводити кухню за зразком тієї, що в Іскорості, щоб не наражатися на небезпеку, що їх вважають комуністами.
^ Ставлення опозиції до «міської влади» призвело до неприйняття «державної влади» взагалі. Анархічне село не потребує уряду. Яка це користь? Село має своїх лідерів, а саме: її «Старці» / (Батьки). Влада ніколи не буває постійною, вона завжди змінюється. Від Березневої революції в Україні було надто багато урядів, щоб можна було повірити в міцність будь-якого державного ладу (Тимчасовий уряд, Центральна Рада та її Секретаріат, перший період радянської влади, німецька окупація, правління німців, Директорія, знову радянська влада та армії, що тиснули її з двох сторін, армія Петлюри та армія добровольців). Свій отаман (ватажок), правда, свій Батько вони завжди мають. Він один із них і вони вірять у твердість і непохитність збройного режиму селян на чолі з Батьком. Село відкидає будь-яку думку про можливість нападу білогвардійських поміщиків на селян та їхні «вічні права на землю та її продукти». Але оскільки село бачить небезпеку праворуч, наскільки небезпека загрожує інтересам села і праву селян на землю, вони підтримають лівих, у тому числі й радянську владу, яка їм у цьому питанні прихильна.
Характерний епізод прояснить ставлення села до радянської влади, коли справа загрожує небезпека. В останні місяці радянської влади на Україні (липень 1919 р.)
були часті повстання серед тих радянських військ, які складалися з селян-халявників. Такий полк, який стояв під Києвом, вирішив йти до Києва, «щоб розрізати животи єврейським комісарам, відкинути комуну і відновити «справжні більшовицькі порядки». Вони дозволили висловитися представникові радянської влади, і, вислухавши його, порадились і наполягали на своєму попередньому рішенні. У повному бойовому стані полк рушив до Києва. Політичний комісар, який був у цьому головний агітатор вирішив провести ще один мітинг, щоб підняти гарт полку, бо під враженням від виступу радянського представника було кілька тих, хто вагався, вказав на шкоду, яка принесе «комуна», і сказав, що війну треба припинити, «давайте помиримося з Денікіним і підемо додому». «Він запрошує нас до миру з поміщиками, він зрадник!» Закували в кайдани, видали представникам радянської влади, а полк відправили на денікінський фронт.