Нарешті Добровольча армія зайняла Київ і таким чином стала господарем становища в Україні. Здобувши перемогу, Денікін вважав, що настав час викрити й показати себе перед світом у своїй справжній потворності. Село знову порадувало блаженної пам'яті землевласниками. Землю повернули колишнім власникам. Потім з’явився знаменитий наказ про третій сніп, який селянин мав віддавати поміщику «за користування панським маєтком». Добровольча армія взагалі не мала змоги доставити / ніяких товарів Антанти, яких селянин так потребував //. З іншого боку знову реквізували та конфіскували зерно. Селянин в Україні почав застосовувати ті ж методи боротьби з новою владою, що й проти попередньої. Раптово і з швидкою точністю перед армією Денікіна виріс вже описаний внутрішній фронт. Батьки і нові герої, що приєдналися до них, вели вперту, інтенсивну і дуже успішну боротьбу з добровольчою армією. Отаман Ангел розпочав повстання в уряді Полтави і на короткий час навіть зайняв околиці міста Полтави. Надзвичайну активність розгорнув отаман Зелений на південь від Києва в районі міста Василькова. Кажуть, що саме «дивізія» Зеленого зайняла західні околиці Києва. Велику діяльність розгорнув отаман Шепель на в залізниці Київ — Полтава та на шосе між містами Переяслев і Золотоноша на лівому березі Дніпра, закликаючи селян повстати проти Денікіна. Батькам Соколовському та Арбелю вдалося організувати досить значні війська вздовж залізниці Київ-Полтава, а отаману Малинову те саме в районі Херсона. Але головну роль у повстанні українських селян проти Денікіна відіграв Махно. Його загони халявників продовжували свою діяльність по всій нижній течії Дніпра між Мелітополем і Катеринославом. Цілий ряд доповідей свідчить, що вся діяльність окремих частин була підпорядкована єдиному керівництву штабу Махна і що вони навіть частково були об'єднані з його головними силами. Легко зрозуміти, що Махно, який ще за Григор’єва усвідомлював небезпеку денікінської навали для українського міщанського селянства і боровся з нею, мав стати в центрі масового руху проти Денікіна.
Внутрішній фронт, повстання села проти теперішнього «білого» міста, з якого нічого не було, крім наказу «про третій сноп», реквізицій і конфіскацій, з появою штрафних рот, розчарували надії міських міщан на дешевий хліб. Ціна на хліб (що визначає всі інші ціни) залишалася після відносно незначних коливань дуже високою (правда, була нижчою, ніж за радянської влади). «Карбованці», як і гроші радянської влади, саме той засіб, який був поширений серед середнього класу, були оголошені такими, що не мають цінності.
Було заборонено українську культуру, закрито школи, і внаслідок цього націоналістичні тенденції розквітли найпишнішим цвітом.