Російська інтелігенція Словечного була селянської, петлюрівської за своїми поглядами. Серед них були хірург, учитель, начальник пошти, члени виконкому, священик і його син. Звикли працювати на свій рід і за власну відповідальність, не отримуючи вказівок зверху, вони тепер підпали під тиск радянського режиму, до якого не мали симпатії. Водночас вони конфліктували з євреями як представниками радянської влади, і це створювало в них вороже ставлення до євреїв. Місяць тому до міста прибув командир ополчення, який був польським шляхтичем. З його появою почали поширюватися чутки, що він є призвідником погромів. Сам командир намагався не видаватись і поводитися дуже обережно.
У вівторок увечері по місту почали поширюватися тривожні чутки про те, що готується повстання проти євреїв. Євреї були дуже обурені. На вулицях збиралися групи збуджених людей; кілька євреїв стояли біля будинків, тривожно обговорюючи ситуацію. Близько дев'ятої чи десятої години вечора представники євреїв звернулися до начальника міліції з проханням організувати варту і пропонували йому послуги єврейських гвардійців. Командир заспокоїв їх і заявив, що він зможе впоратися з будь-яким спалахом. Єврейські дружинники вийшли на варту, але без зброї. Близько опівночі вийшов командир міліції зі своїми ополченцями. Євреї спершу заспокоїлися, побачивши озброєних людей, які вийшли стерегти. Але ополченці не звернули уваги на єврейських ополченців і разом з комендантом міської міліції вирушили з міста. На виїзді з міста правоохоронці дали два залпи. Хвилин через десять після цього з'явилися, як за командою, близько тридцяти-сорока бандитів з десятьма рушницями. Вони прийшли з криками «Ура, вбивайте євреїв!» і почав бити вікна. Почалися грабунки, які тривали всю ніч. Ближче до ранку грабіж припинився. Євреї вийшли зі своїх нір і знову обговорили ситуацію, і вирішили заручитися прихильністю начальника ополчення, щоб він охороняв місто. Було зібрано суму в 15 000 рублів, і отримавши її, командир пообіцяв надати охорону.
Але ввечері в середу знову почалися грабунки, а також жорстокі вбивства. Не всі селяни брали активну і свідому участь. Багато селян брали найнеобхідніше, кажучи, що зараз можна брати, і що треба поспішати, а то наступного дня заборонять. У середу євреї почали втікати зі Словечного; ще більше залишилося в четвер, переважно пішки; ніде не можна було дістати возів. Євреї йшли разом зі своїми жалюгідними пакунками з будь-якими речами, які їм траплялося забрати, а жінки вели дітей за руку. По дорозі злісні радості селян закінчилися
СЛОВЕЧНО: МІСЦЕВІ ПОГРОМІСТИ 371
нещасні втікачі вражали. Лише де-не-де селянки скрушно хитали головами й щось співчутливо бурмотіли.