15-го по місту цілий день ходили чутки про загрозливі події, але більшість городян ставилися до них легковажно і з недовірою. Тому ми з дітьми спокійно лягли спати (чоловіка не було вдома, він поїхав у Туроб у справах, ще не повернувся). У місті чергувала місцева міліція та наймана гвардія з чесних селян. Вночі нас розбудили постріли з рушниць. Ми їх не злякалися, подумавши, що їх стріляла місцева охорона, яка, як завжди в таких випадках, лякала бандитів пострілами. Але почувши дикі крики та стукіт розбитого скла, я одразу зрозумів, у чому справа. Розбудивши всіх дітей, я поспішив завести їх у комірчину, бо там немає скла і безпечніше від куль. У цей час у моєму домі всі вікна були вибиті камінням, закиданим бандитами. До нашої хати ніхто не заходив і до ранку ми сиділи в коморі. Вийшовши на вулицю, побачив багато селян-земляків. Я звертався до деяких із них з проханням надати притулок мені та моїм дітям. Але всі, хоч і були хороші знайомі та друзі, чомусь відмовилися. До цього часу надходили повідомлення, одна жахливіша за іншу, про вбивство деяких євреїв і про те, що вони готуються зробити. Я побоявся ночувати з дітьми в своїй хаті і пішов до свого знайомого Адама Січа (котрого потім більшовики розстріляли). Я не застав його вдома. Я настійно благав його дружину, щоб нас впустили. Приблизно опівночі господар дому Адам Сич повернувся, але невдовзі знову пішов і до ранку то виходив, то заходив. Цілу ніч я не зімкнув очей; Я не могла спати. Вранці я вийшов у місто; всі налякані люди з жахом обмінювалися переживаннями про ніч і зі страхом говорили про наступну ніч. Певне заспокоєння викликав збір грошей серед населення для ватажків, особливо при передачі значної суми.
до них і порадили всім зібратися в домі Ратнера. З багатьма іншими я поспішив сховатися в домі Ратнера; але його невістка Єхевед, зустрівши мене на порозі, сказала, що сама вдома ночувати не буде (назавтра її в тій самій хаті вбили). Тому я повернувся назад і знову домігся, щоб дружина Адама Січа дозволила нам переночувати в її домі. Адам не ночував удома; Мені сказали, що «він повів коней у поле». Наступного дня я дізнався, що коней не вивели в поле.