Увечері 21 травня з боку залізниці було чути артилерійський вогонь, неподалік від міста почали падати бомби. Як згодом стало відомо, цей вогонь вівся з гармат бронепотягу радянського загону, який наступав на Умань. Цілу ніч тривав бій між радянським загоном і повстанцями в районі Умані. Закінчилося поразкою, капітуляцією і втечею повстанців. Вранці 22 травня радянський загін, що складався переважно з 7-го радянського піхотного полку, увійшов до Умані. З ним до міста повернулися члени виконкому і більшість радянських робітників. Гармати бронепотягу обстріляли деякі ближні околиці Умані, де, як підозрювали, збиралися загони повстанців. Радянські транспорти, навантажені червоними солдатами, їздили по місту, наводячи порядок і заспокоюючи перелякане населення, яке боялося виходити з хат.
Проте з приходом радянських військ до Умані невпорядковане життя міста не відновилося. Уже в перший день прибуття було зафіксовано кілька випадків, коли озброєні люди вривалися до приватних будинків і квартир, переважно євреїв, і викрадали майно. Проте проти цього відразу ж були вжиті заходи, що зменшило кількість випадків мародерства в наступні дні. Але через кілька днів 7-й радянський полк був відкликаний з Умані, а на його місце прибув 8-й радянський український полк, який був в Умані вже двічі, у березні місяці. Відразу, з першого ж дня прибуття цього полку, почався безкінечний грабіж.
УМАНЬ: