через Ушомир, але цього разу бігли бічними вуличками; багатьох було вбито, а селян ми більше не бачили. Мушу зауважити, що коли селяни були в Ушомирі, то всім євреям віком від шістнадцяти до сорока років видавали вищезгадані «свідоцтва», погрожуючи, що якщо хтось відмовиться прийняти свідоцтво, буде вбитий. Так благородно вчинили селяни з нами в Ушомирі. Серед повсталих селян були деякі люди Соколовського як інструктори з білими пов'язками на руках.
У понеділок селяни покинули Ушомир. У вівторок з'явилася група з п'яти озброєних чоловіків на конях, які вирушили на ринок і почали бити всіх євреїв, яких зустріли. Ці вершники відразу привернули увагу своїм нелюдським виглядом, який різко відрізняв їх від мирного вигляду повсталих селян, які були тут раніше. Коли на ринку почався галас, на ринок з'явилися селяни міста, які стали на захист євреїв, запитуючи «соколовців», навіщо вони сюди прийшли. Вершники відповіли, що приїхали покарати євреїв. Тоді селяни сказали вершникам, що вони не сміють чіпати жодного єврея, оскільки всі ушомирські євреї йдуть разом із селянами, і що якщо хоч один єврей постраждає, селяни притягнуть до відповідальності вершників. Вершники почали виправдовуватися, мовляв, приїхали не вбивати євреїв, а дістати бомби, які петлюрівці кинули в річку. Незабаром вони зникли. Замішання і тривога серед євреїв у місті тривали деякий час після того, як ці люди пішли. Ці вершники йшли з Ушомира в напрямку Горщика і там чинили ті вбивства, про які я розповідав.
(Неписьменний)
ЛІТИН (УРЯД ПОДІЛЛЯ)
I. З рапорту уповноваженого слідчого В. А. Гумінера 24 червня 1919 р.
Я повернувся з Літина, де дізнався про становище зруйнованого міста. Літин — невелика кантональна столиця, в тридцяти верстах від станції Вінниця, з якою з'єднаний асфальтованою дорогою. Із 12-тисячного населення євреїв 4000, українців 5000, великоросів 2000, а решта (поляків та інших) 1000. Стосунки між єврейськими та неєврейськими жителями були чудовими.
Погром був абсолютно несподіваним для літинських євреїв.
Були випадки, як і скрізь, але жодних загальних закликів (до погромів), жодних ознак того, що єврейському населенню загрожує якась серйозна небезпека. У ніч проти 14 травня в місто увірвалася банда під керівництвом Шепеля. Група була невелика, від 25 до 50 чоловік. Місцевий гарнізон чинив опір, але певна частина його була віроломною. Ближче до ранку почався єврейський погром. До банди приєдналися місцеві жителі, а також селяни з навколишніх сіл. Звідкись взяли горілку, почалися пияцтва, грабунки, вбивства. Загалом було вбито сто людей.