У перших числах липня до Умані прибув перший український радянський полк, кавалерійський полк під командою Грибенка, який пробув в Умані п'ять днів. Через два дні після прибуття першого полку 8-й полк вирушив з Умані до Миколаєва. Відразу грабунок і насильство майже повністю припинилися. Стосовно ставлення першого кавалерійського полку до єврейського населення, доречно сказати, що хоча воно було загалом набагато кращим, ніж ставлення 8-го полку, у деяких випадках воно було також зловмисним. Так, наприклад, на Столипинській, Загородній та інших сусідніх вулицях, які примикали до солдатських квартир, озброєні люди верхи грабували квартири і били перехожих, заявляючи при цьому, що вони проти «євреїв і комуністів». За свідченнями Талабанюка,
член Виконкому, який був посланий організатором і агітатором у села Верхнячку і Добров, у ті села чомусь в'їхав загін кавалеристів першого полку і вчинив проти селян низку хуліганств, вимагаючи, між іншим, віддати «жидів і комуністів». В одному із сіл ледь не вбили єврейську дівчину за те, що вона, на їхню думку, «засмутила чоловіків» своєю красою. Загалом, проте, перший кавалерійський полк, який складався переважно з українських партизанів і хоч, безсумнівно, був схильний, як і 8-й радянський полк, дуже вороже ставитися до єврейського населення, за час свого короткого перебування в Умані не виявляв особливої агресивності, за винятком ряду зазначених випадків.