Усі погроми регулярних військ Директорії йшли за певним загальним планом. Вони посилювалися за кількістю і за ступенем жорстокості в ті часи, коли Директорія відчувала особливу загрозу з боку більшовиків, вони зменшувалися за інтенсивністю, коли большевиків було вигнано з України військами Денікіна. Постанова ради міністрів уряду Петлюри про вжиття радикальних заходів проти погромів датована вісімнадцятим серпня, проголошення Петлюри до війська з цього ж приводу — двадцять шостим серпня, тобто з дня, коли Радянську владу вже було повалено.
з України Денікіним і дні їхнього перебування в Києві були полічені. Погроми, організовані Директорією, набули в 1919 році певної форми.
СІЧНЕВІ ПОГРОМИ
Вони обмежувалися переважно східною частиною влади Волині, оскільки війська Петлюри змушені були в той час під натиском більшовиків, які наступали на Київ з півночі та північного заходу, відступати під час боїв. Сюди ж відносяться погроми в Овручі (31 грудня – 16 січня), а також у селах Потаповичі та Гешово (31 грудня). Оскільки ці погроми дуже значні, я зупинюся на них докладніше.*
Овруч – столиця Волині з населенням близько 10 тис. Понад дві третини жителів — євреї. Маса єврейського населення не цікавилася політикою і не дала відомих революціонерів. Під час єврейських утисків за царату Овруч не залишився без уваги.
Лише в грудні 1917 року, за часів Ради і під впливом агітації польських поміщиків і старих царських чиновників, селяни навколишніх сіл почали руйнувати єврейські крамниці. Житла залишилися недоторканими. Під впливом білоросійських більшовиків виявилися більшовицькі настрої
*Публікуємо як додаток до цього розділу повний звіт про ці погроми відомого адвоката А. І. Гіллерсона. Див. стор. 185 і далі.
серед селян Овруча. Малоросіянин Дмитрюк, який стояв на чолі «Овруцької республіки» після падіння отамана, та єврей Фрідман виступили проти більшовицького напряму. У результаті Дмитрюка вбили, а Фрідман втік втечею.