Четвертий маніфест був справді викликаний тиском німецького імперіалізму на радянську Росію. Для України це означало сепаратний мир з Німеччиною за рахунок Росії та захист від радянської небезпеки. Маніфест був сприйнятий українським пролетаріатом неприхильно, оскільки він не міг змиритися з економічним, політичним і моральним відокремленням від Росії. Крім того, пролетаріат відчув у четвертому маніфесті тенденцію до зовнішньої реакції (союз з Німеччиною), а також внутрішньої. Проти маніфесту з подібних міркувань виступили нижчі міщани в містах. Страх перед більшовизмом гальмував їх діяльність. Проте ставлення до нових шляхів, на які вийшов національний рух, було негативним. Четвертий маніфест відштовхнув від Центральної Ради соціалістичні партії українських міст. Останній продовжувала знаходити опору в широкій верстві великого і середняцького селянства, яке мало пов'язане з російською революцією і поки що не мало серйозних економічних інтересів ні в виснажених війною містах взагалі, ні в російських радянських містах зокрема.
У дискусії щодо четвертого маніфесту в Центральній Раді єврейські робочі партії виступили проти нього. Одна лише поява на трибуні відомого лідера Бунду Лібера, який мав виступати від імені Єврейського Трудового Бунду, викликала бурю обурення. Його вважали прихильником централізації та противником українського національного руху. Єврейський робітничий бунд проголосував проти маніфесту. Об'єднана єврейська соціалістична партія і робітнича партія Поале-Ціон утрималися від голосування, але висловили різку критику маніфесту.
Після проголошення Центральною Радою четвертого маніфесту в раді робітничих делегатів було поставлено питання про політичні страйки. Незважаючи на своє негативне ставлення до четвертого маніфесту, єврейські соціалістичні партії стояли на основі незалежності України, керуючись бажанням залишатися у рішучій, але не революційній опозиції. У питанні про страйки між ними виникли великі розбіжності та тертя. Значна частина була проти страйку. Ліве крило не було однозначно проти, але рекомендувало удари з певним часовим обмеженням.
У цей час почалися перші погрози українців щодо євреїв. Мета цих погроз полягала в тому, щоб налякати коливаються елементи серед євреїв, привернувши увагу до майбутньої відплати з боку обурені маси, які відчули, що їхнє найсвятіше національне почуття обурене.