Представник петлюрівського уряду на мировій конференції д-р Марголін дав кореспонденту «Jewish Chronicle» таке пояснення українських погромів:
«Є така різниця між погромами, які нещасливо відбулися в Україні, і тими, що сталися за царського режиму. Тоді як останні були підбурювані та потурані владою, український уряд постійно став проти погромів, і він не мав жодної участі та відповідальності за них. Під час державного перевороту Петлюри наприкінці листопада 1918 року я сам прочитав у багатьох містах і селах України прокламації уряду, які рішуче засуджували погроми, пояснюючи людям, що
Євреї були співгромадянами і братами, які допомагали в розбудові Української держави і яким належали найповніші права. У прокламаціях проголошувалося, що погроми мають бути спрямовані на дискредитацію України в очах цивілізованого світу, а ті, хто в них брав участь, не є друзями країни. На жаль, після того, як більшовики взяли Київ, і в лавах українських військ почався розпад, найгірші частини армії почали погроми. Уряд знову їх дезавуював, засудив злочинців до страти, висловив євреям своє глибоке співчуття та пообіцяв найповнішу компенсацію постраждалим. Мушу з жалем визнати, що останні погроми, про які я маю інформацію, — лютневі та березневі — були дуже жахливими, тисячі євреїв були вбиті. Їх підбурювали злочинці, чорносотенці та більшовики, які хотіли дискредитувати український уряд» («Єврейська хроніка», 16 травня 1919 р.).
Пояснення доктора Марголіна не відповідають фактам. Під час його інтерв’ю (травень 1919 р.) погромники лютували по землі зі стихійною люттю. Між Директорією та Радянською владою почалася запекла боротьба, і тисячі євреїв були загинули від рук повстанських загонів і армії Петлюри. Директорія навіть не думала висловлювати своє співчуття євреям. Воно не боролося проти ексцесів і не видавало прокламацій проти погромів. Вище ми цитували заяви різних керівників армії. Усі вони однозначно носять характер підбурювання до погромів. Те, що ексцеси були організовані, ми вже показали. Під час другого страшного погрому в Житомирі, який розпочався і завершився за наказом вищого
Після військового начальства до Житомира прибув голова Директорії Петлюра, до якого звернулося нещасне єврейське населення. Проте погроми тривали. Правда, тактика погромів настільки деморалізувала армію, що в ній виявилося багато кримінальних елементів і чорносотенців. Але відповідальними були керівники Директорії.