«Директорія бореться з погромами...» Прочитайте книжечку, видану в Берліні українською місією під назвою «Die Lage der Juden in der Ukraine?». (Становище євреїв в Україні), і ви натрапите на постанову Ради Міністрів УНР, в якій звертається особлива увага на те, що «уряд УНР поставив собі за завдання усунути можливості підбурювань, погромів та інших ексцесів».
Ця резолюція була прийнята 18 серпня, тобто в той час, як пояснювалося раніше, коли погроми втратили значення як метод політичної війни. Характерна також вся постановка питання в цій постанові: «Рада Міністрів, заслухавши доповідь міністра у справах євреїв П. Красного щодо ситуації, яка склалася у зв’язку з єврейськими погромами на Україні, а особливо в Києві, а також за її межами, постановляє таке розпорядження... Поради, повні брехні, неправди і підбурювання, навмисне плутають місця, де відбувалися погроми. вчинені більшовиками з тими, які запровадила реакційна кліка на Україні, яка перебуває в союзі з підступною реакцією Денікіна і поляків... У брехливих публікаціях і у відкритих листах до найважливіших представництв.
сенатори в Європі все це приписують Українській Народній Республіці, яка поставила собі за мету енергійно придушувати всі погромні ексцеси...."
Уривки, виділені мною курсивом, чітко демонструють мотиви, які спонукали до публікації цього документа.... Вони випливають із ситуації, що склалася в Києві (тобто громадського центру, де не було погромів, але де громадська думка в цей страшний час проклинала Директорію), а також ситуації за кордоном, яка так сильно тиснула на Директорію в її боротьбі проти денікінського принципу «єдиної і неподільної Росії».
Ця резолюція не стосується колосального зла, політичного та економічного; воно не займається знищенням і винищенням нації, яка «допомагала в еволюції української держави»; його не хвилюють жахи, які затьмарюють жахи середньовіччя; воно не дбає про національну допомогу тим, хто постраждав з вини Директорії та її агентів (пропозиція внести 11 460 000 грн., тобто 5 730 000 крб., видається досить смішною, до того ж пропозиція була зроблена лише 15 серпня 1919 р.) — воно турбується лише про політичну непотрібність євреїв. погромів, які поставили український уряд у невигідне становище. Постанова є лише підтвердженням того, що я вже сказав.