Після погрому в Проскурові бандити поставили собі за мету знищити цей «злиденний народ», який вносить замішання серед хрещених.
Погром у Фельштині справді був епізодом проскурівської різанини. Він тривав кілька годин і коштував життя близько шестисот осіб, тобто майже третини єврейського населення, яке налічувало 1900 душ. Жінок тут було згвалтовано набагато більше, ніж у Проскурові. Більшість убитих спочатку були зганьблені, а ті, хто вижив, пережили той самий жах. І тут за поданим сигналом погром припинився. Коли засурмили, гайдамаки облили нафтою й бензином п'ять найкращих хат міста й підпалили. Таким чином ці воїни увінчали свою працю на благо української Батьківщини.
Березень позначений успіхами військ Петлюри у збройній боротьбі. На початку березня Петлюрі вдалося походом Заріна на Іскорость загрожувати Києву. Він зайняв Іскорость, Малин, станцію Ірша і 2 березня Житомир. Він був лише за 150 верст від Києва. Наприкінці березня воєнна доля повернулася проти нього. Завдяки швидкому підкріпленню більшовиків прорив їхнього фронту 1 квітня був неефективним. Житомир, Малин, Іскорость та інші місця були відвойовані більшовиками. Найбільші погроми, як, наприклад, другий у Житомирі, відбулися наприкінці березня. У цьому місяці петлюрівське військо вчинило такі погроми: в Білашиці (між 7 і 12 березня), в Самгородку (13 березня), в Іскорості та Ушомирі (3 березня),
і в Житомирі (другий погром 22 березня). Особливо характерними і значущими для концепції всієї політичної ситуації є обставини, за яких відбувся другий житомирський погром. З цієї причини ми цитуємо звіт про цей погром, зроблений уповноваженим агентом Ліфшицем.
ЗВІТ ПАНА LIFSCHUETZ ДРУГОГО ПОГРОМУ В ЖИТОМИРІ.