2 березня радянські війська залишили Житомир. Рано 22-го увійшли війська Петлюри. Після відступу радянських військ відомі особи громадського життя Житомира вирішили направити делегацію до військ Директорії, щоб запобігти погрому. У зв'язку з гострою агітацією проти євреїв поширилася чутка, що петлюрівці влаштують у місті погром, і делегація мала всіляко втримати їх від здійснення свого наміру. Для більшої ефективності антиєврейської агітації в колах неосвіченого населення, особливо селянства, була поширена чутка, що під час присутності радянських військ більшовики, або, як стверджували всілякі шпигуни-підбурювачі, євреї, вбили 1700 християн. Насправді більшовики, за повними і точними даними Надзвичайної комісії, до часу свого відходу з Житомира вбили шість осіб у місті та шістнадцять в околицях, всього двадцять дві особи, з яких кілька євреїв. Чутки про 1700 розстріляних чоловіків поширювали офіційні особи, які, очевидно, вважали цю байку справді правдою або принаймні вдавали, що так вважають. У п'ятницю вже було зрозуміло, що погрому не уникнути.
Єврейські маси залишили місто. Вся єврейська молодь втекла з міста, боячись погрому. По поверненню їх назвали втікачами-більшовиками. Лише завдяки енергійним зусиллям керівництва міста та кількох відомих і впливових громадян-християн вдалося врятувати від розстрілу молодь, яка повернулась і не мала нічого спільного з большевизмом.
Вранці в суботу делегація у складі трьох відомих християн і президента єврейської громади вийшла зустрічати війська. Єврей був змушений повернутися ще в дорозі, тому що він був під загрозою втрати життя, як йому сказав офіцер, якого депутація зустріла на шляху.
Повертаючись назад, голова громади побачив перші тіла євреїв, убитих прибулими солдатами. Першим загинув старий сімдесяти на дорозі з Врангелівки в місто. Старий йшов до синагоги, несучи в руці «таліс» (молитовну хустку). За свідченнями очевидців, його поставили біля дерева і стріляли в нього, не відразу вбивши. Пораненому старому вистачило сил протягнутися ще кілька ярдів дорогою. Внаслідок великої втрати крові він почав хитатися, впав і помер на узбіччі.
Делегація привела розмову зі штабом до теми 1700 християн, яких нібито вбили євреї, і коли вони дали слово честі, що ця історія була абсолютною неправдою, персонал сказав їм, що розумних людей, природно, можна було переконати, але що солдати були дуже налаштовані проти євреїв, і персонал нічого не міг зробити.
Погром почався 22 березня і тривав п'ять днів. Перші три були найкривавішими.