У серпні погромників стало менше. Змінилася політична ситуація. Більшовиків вигнали з України. Петлюра і його люди досягли бажаного — ворога розбили. Однак бенефіціар успіху був іншим. Денікін зайняв Харків, Катеринослав, Полтаву, наближався до Києва. Ситуація, що змінилася, вимагала інших методів боротьби. Метод єврейської різанини більше не був потрібний, тому від нього відмовилися. Як уже зазначалося, Директорія навіть ухвалили постанову про боротьбу з погромами. Безперечно, тут був ще один елемент, про який слід згадати. Згідно з посланнями, які прислали до нас з багатьох сторін, і згідно з наявними повідомленнями українських газет, в погромній агітації також брали до уваги позиції міжнародної політики. Значення міжнародного становища України усвідомлювали не лише керівники політичних органів, а й сільська інтелігенція, а певною мірою й народні маси. Українська рівнина мала ґрунтовний наочний урок у цьому питанні, як-от німецька окупація з її суворим режимом, окупація Антантою Одеси та південного узбережжя, переговори Директорії з Антантою через генерала Грекова тощо. Страждаючи від нестачі найнеобхіднішого, промислового посуду, взуття, солі, машин тощо, українське село прагнуло торговельних стосунків із Західною Європою. Сільська інтелігенція в особі священиків і вчителів (ми бачили, що вони брали активну участь у ексцесах банд) провадила свою агітацію, заявляючи, що Антанта хоче знищення більшовиків. Оскільки євреї та комуністи були одним і тим же, єврейські погроми представляли б подарунок, який український народ повинен зробити Антанті, і остання незабаром означатиме своє визнання українського народу у відповідь. Тепер у серпні єврейські погроми як метод боротьби виявилися не тільки марними, але, як було сказано раніше, шкідливими з тієї причини, що туманні чутки про масові вбивства, які проникли на Захід, викликали велике громадське обурення. Відкликання, про яке тепер Директорія пошепки повідомила регулярним тріпопам, було зрозуміло своїми відданими Батьками.... Погроми зменшилися в насильстві, вони вже не були всеруйнівними, але, як далекий грім минулої бурі, вони набули невинної форми, згідно з українськими поняттями, пограбування єврейського майна та випадкових актів насильства та вбивств.
Пізніше з достовірного джерела ми дізналися, що Батько Махно видав своїм повстанцям прокламацію, в якій наказав їм припинити єврейські погроми, бо «згідно з повідомленням Батька Петлюри, Антанта дуже незадоволена з цього приводу» — крок, який виглядає дуже вірогідним з боку мудрого і далекоглядного Махна.