ПОЛІТИЧНА боротьба проти радянської влади велася не тільки в Україні, а й у Великій Росії, у багатьох випадках під прикриттям антисемітизму. Чорносотенна преса всіх відтінків не втомлюється перераховувати єврейських комісарів, єврейських народних комісарів, єврейських членів ВЦВК і т. д. Радянська влада, мовляв, є єврейська влада. Росіяни, які належать до радянської влади, роблять це через непорозуміння, а росіян у ній дуже мало. Що стосується російських мас, то добродушний Іван дає себе підхопити хитромудрому єврею, який прагне панувати над світом. Тупі, тупі та неосвічені маси наразі слідують за єврейськими лідерами, які повертають голови, розв’язують свої пристрасті та показують себе самовдоволеними своїми низькими інстинктами.
Мамонтов у Великій Росії, Петлюра та Денікін в Україні разом зі своїми послідовниками зробили з цього теоретичного постулату практичний висновок, що збройна боротьба проти радянської влади має бути підкріплена та посилена єврейськими погромами. Радянський уряд був зобов'язаний вдарити в корінь усієї антисемітської агітації, бо така агітація була безпомилковою ознакою опозиції до Ради. Агітація антисемітів була найвищою ність випадків передвісників воєнних дій проти радянської влади. Тому антисемітська агітація вважалася у Великоросії контрреволюційним актом. Винних притягували до революційного трибуналу і засуджували до суворих покарань у вигляді каторжних робіт.
До кошмару єврейських погромів в Україні належать також антиєврейські ексцеси та погроми банд, які називають себе «червоними» і належать на даний момент до Української Червоної радянської армії.
По відношенню до загальної кількості єврейських переслідувань ексцеси цих людей відіграють незначну роль. Вони займаються головним чином грабежами та крадіжками, хоча, як, наприклад, у Феофіполі, деякі смерті також повинні бути покладені перед їхніми дверима. З усього насильства, вчиненого євреями, їм приписують лише наступні випадки.
i. Погром у Росово (3 березня). Після ганебних вчинків петлюрівців місто окупував більшовицький «кінний авангард», який визволив місто від банд петлюрівців. Згодом у місто увійшли банди Махна, які грабували та вбивали євреїв. Слідом за махновцями пішов перший дукатський Золотоніський кавалерійський полк. Після жорстокостей, вчинених махновцями, євреї зустріли полк не по-дружньому. Солдати, однак, заспокоїли населення, засудили поведінку своїх товаришів, які прибули раніше, пообіцяли суворе розслідування справи, влаштували обшук у будинках підозрілих осіб, відібрали в них те, що вони награбували у євреїв, і повернули його власникам. Незабаром цей полк пішов. Селяни з околиць Росово вбили командира якогось червоного загону. поділ-