Після лірико-драматичного опису «кривавого винищення цілого народу, втрати знову і знову тисяч нових жертв, беззахисних жінок і дітей, старих і бадьорих юнаків, розстріляних або посічених мечем, розтерзаних і залишених гинути під руїнами спалених сіл і міст» — опис такої визначеності, ніби в ньому йдеться про принцип чи загальновідомий факт безсумнівна достовірність — в циркулярі сказано: «Тепер ця ганьба проходить через Київ».
«Від імені провокаційних наклепів, пуб-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
навіть у пресі, звинувачуючи євреїв у підтримці більшовицького просування, низи міського населення, деморалізовані солдатами (як було встановлено спеціальними наказами) люди заходять у будинки при яскравому денному світлі, накладають контрибуцію на єврейське населення (sic!) у розмірі сотень тисяч карбованців, відбирають у них останню сорочку і чинять убивства та всілякі ексцеси. "
Так сталося в Києві, і про це ми дізнаємося з органу Київради профспілок. Цього літературно-політичного шедевру було б цілком достатньо, щоб встановити автора, безперечно, натхненного циркуляру, а також мету твору. Однак наведені фрагменти є лише початком, лише необхідним вступом до розлогого пояснення питання, викладеного в циркулярі. На чому грунтується ця сліпа ненависть, тобто ненависть до євреїв?