З детального протоколу наради партійних та громадських діячів міста Умань видно, що місцева влада намагалася боротися з цими ексцесами. Були видані накази, згідно з якими участь у погромі каралася смертю, і близько десяти менш значущих бандитів було розстріляно. Але приборкати антисемітські настрої, що панували в полку, військовому начальству не вдалося. До перших днів липня цей полк не було замінено іншим, незважаючи на наполегливі прохання та категоричні вимоги влади Умані, яка неодноразово зверталася усно та письмово до влади Києва. Звільнити полк не вдалося через критичне становище на зовнішньому і внутрішньому фронті, а також з тієї причини, що влада тримала в готовності восьмий полк, який вважався важливим бойовим складом, для стримування повстанського руху в районі Умані. З тих же протоколів видно, що восьмий полк справді виявився небезпечним супротивником при обороні міст проти повстанських сил, які весь час робили район небезпечним і намагалися знову і знову заволодіти Уманню. Війська Тютюника, Попова і Клименка були розгромлені, їх озброєння, техніка і боєприпаси у них вилучено. Поки восьмий полк залишався в Умані, не було страху знову зайняти його повстанцями з можливим повторенням першого страшного погрому.
Згодом його змінив перший український радянський кавалерійський полк. З відходом восьмого полку припинився і грабунок. Правда, і цей полк не надто доброзичливо ставився до єврейського населення, але грабунок траплявся лише зрідка. Рота цього полку, яка чинила ґвалт у селах, вимагала серед іншого, щоб люди віддали «комуністів і євреїв». В одному селі солдати цієї роти збиралися вбити єврейську дівчину, оскільки, на їхню думку, вона захоплювала чоловіків своєю красою.
5 липня полк вирушив з Умані на Полтаву. На його місце прийшов Четвертий інтернаціональний радянський полк. Цей полк був першим дисциплінованим корпусом радянських воїнів, якого побачили уманчани. Більше не було пограбувань, не було вбивств через національний чи класовий поділ. Населення міста знову зітхнуло вільно.
9. Єврейський погром у Золотоноші.
10. Погром в Обучовому (7 травня; 6-й радянський полк).
11. Погром у Погребищі (18 травня; 8 радянський полк).
12. Жорстокий погром у Теофіполі, Уряд Волині.