що бушував. Під час другого погрому в Житомирі єврейська молодь пішла за відступаючою більшовицькою армією. У Таращі (уряд Києва) за відставним радянським полком пішло майже все єврейське населення (4 тис. осіб). Трагізм ситуації можна повністю усвідомити лише тоді, коли ми врахуємо, що дуже значна частина єврейського середнього класу скептично ставиться до радянської влади, а єврейська буржуазія — рішуче вороже. Вірна смерть змусила єврейську буржуазію тікати під прикриттям і захистом більшовицьких відділів.
Лебедин (уряд Києва) під час погрому бандитів приїхав більшовицький бронеавтомобіль, забрав уцілілих євреїв, які сховалися в підвалах і на горищах, і забрав їх, врятувавши їх від вірної смерті.
Тому не дивно, що єврейська молодь, особливо в районах погромів, намагалася вступити до Червоної Армії, незважаючи на свої симпатії щодо радянської влади. Вони вступали в їхні лави, вбачаючи в цьому єдину можливість зберегти життя своїх близьких і честь своїх дружин і дочок.
РОЗДІЛ V