іон, присланий з Миронівки (невідомо, що це була за дивізія), влаштував погром серед євреїв. Їх звинувачували у ворогах радянської влади — «Ми повинні помститися вам за вбивство нашого командира». Потім лунали вимоги: «Дайте гроші, золото, срібло тощо». Єврейське населення було грабовано, побито та вбито.
2. Погром у Коростені (12 березня). Ексцеси чинили червоноармійці, які навіть вимагали видати власного офіцера, який захищав єврейську жінку, від солдата, який відібрав у неї двадцять фунтів цукру.
3. Погром у Черняхові, Уряд Волині. 18 квітня Q-й радянський полк пройшов злощасне місце, яке зазнало багато погромів. Було багато грабежів, в яких брали участь і селяни. Солдати виправдовували свою поведінку тим, що євреї підтримували Петлюру. Убитих не було.
4. Аннополь, Уряд Волині. У скарзі, адресованій відділу соціальної допомоги, євреї місця говорять про грабіж і безчинства з боку Таращанського полку. Загиблих не було.
5. Волочиськ, Уряд Волинь. У скарзі до ревкому єврейське населення повідомляє про безчинства з боку червоноармійців. Про випадки смерті не повідомляється.
6. Розграбування радянським полком у Василькові, квітень.
7. Розграбування Сумським полком м. Городище (3 травня), в якому брали участь і євреї-червоноармійці. Було пограбування, але не було вбивства.
8. Умань. Тут восьмий радянський полк вільно-
Гудок двічі здійснював свою діяльність. 22 березня халяви почали великий грабіжницький похід. 22 травня після страшного погрому, вчиненого бандами, той самий полк знову прийшов до Умані і почав масово грабувати населення, особливо євреїв. Було вбивство і зґвалтування жінок і дівчат. До полку належало багато євреїв-халявників, які були відомі в місті як професійні злодії.