Так було у Фельштині (Поділля). Коли єврейська громада дізналася про жахливі розправи в Проскурові, вони почали домовлятися з командиром ополчення про вжиття заходів для захисту, дали йому 15 000 рублів і пообіцяли, крім того, коштовний набір меблів. Він пообіцяв, що запросить міліцію охорони села Поріччя для підтримки свого солдатського ополчення. І власне наступного дня поліція охорони з'явилася. Але їх діяльність полягала в тому, щоб не дозволяти жодному єврею залишати це місце, так що останні потрапили в пастку і були вирізані в значній кількості.
У ряді міст була організована Самопоміч. Доля цієї організації дуже повчальна.
У Кременчуці спілка єврейських вояків організувала добровільну поліцію охорони чисельністю близько 1000 чоловік. Під час першого погрому в Єлисаветграді частина з них, близько 200 чоловік, пішли туди і припинили погром. Ця поліція безпеки складалася переважно з євреїв, але були в ній і християни. Воно було під командуванням Грага.
Під час другого погрому в Єлисаветграді охорона вже не грала жодної ролі. Цього разу опір чинив Комітет громадського порятунку, який контролював достатню кількість захисників. У них було вбито 22 чоловіки (8 євреїв і 14 християн) і близько 30 поранено. Під час третього, справді військового і найстрашнішого погрому, який вчинили банди Григор'єва, жодна охоронна міліція нічого не могла вдіяти.
Наступного дня після погрому профспілка металістів і члени селянського з'їзду організували свідомих робітників у дивізію для захисту міста. Ряд автожовчі з озброєними робітниками пройшли через місто. Солдати і матроси вважали, що ця дивізія була організована за наказом штабу. Але коли наступного дня вони дізналися, що такого наказу не було, вони почали вбивати євреїв. Євреї, які вийшли зі своїх укриттів, думаючи, що погроми закінчилися, третього дня не змогли так добре сховатися, і тому кількість жертв цього дня була особливо великою. Розлючені бандити вбивали цілі родини, не щадили ні старих, ні немовлят.
За поданням профспілок металістів і президента селянського з'їзду штабу військ Григор'єва погроми були припинені.
З цього випадку ми бачимо, що волонтерська організація міліції охорони не змогла чинити опір військам. Те ж саме показано в погромах Голованівська та Олександрії.