Величність (цар) утворює, за чудовою характеристикою Максима Горького, болячку, що поглинає російську інтелігенцію, бо вона пристосовується до абсолютистського режиму Распутіна і Шехегловітова, які довели країну до краю загибелі. Партія, яка називала себе в Сибіру «партією державного перевороту», виявилася в Україні ультрареакційною. В Україні кадети від самого початку підтримували отамана Скоропадського, щойно за допомогою барона фон Мумма та німецьких багнетів постала ця етапна диктатура. Головний лідер партії Павло Миколайович Мілюков схвалив цей вчинок і відразу ж перейшов від проанглійської політики до пронімецької. На півдні Росії центральний комітет партії, як і партія в цілому, були єдиною «моральною» опорою Денікіна, попередника якого Алексєєва вони також підтримували. Партія кадетів вимагала «військової диктатури». Мілюков заявляв, що російська демократія не в змозі організувати державу і це в змозі зробити лише військова диктатура. Партія підкорилася волі свого лідера і вимагала, щоб вся влада була взята в руки добровольчої армії, а всі демократичні організації, губернські та міські адміністрації тощо повинні відмовитися від будь-якої самостійної політики та будь-якої самостійної діяльності як органів сили, бо «час вимагає військової диктатури». Ця партія, яка так пишалася своїм лібералізмом і мала серед лідерів також євреїв, стала на позицію Шульгіна щодо погромів. Ставлення до євреїв у них таке ж, як і у автора жахливо відвертої статті, за винятком того, що вони не настільки відверті й прикривають свої думки фарисейським плащем. На партконференції с
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]