Громадянська війна скинула останні залишки ліберальної завіси, що прикривала худі форми «Партії свободи народу». Народний соціаліст Н. Чайковський, член російської делегації в Парижі (із закордонних представників генерала Денікіна і адмірала Колчака), в інтерв’ю кореспонденту варшавської єврейської газети «Момент» (№ 15 від 18 січня 1920 р.) сказав, що козаки «лише» робили розбій, а не причетні до вбивств; що жахи, вчинені Махном і Григор'євим, а також повстанськими халявниками, несправедливо звинувачуються у Добровольчій армії та генералу Денікіну, тоді як перші мали на меті знищити всіх євреїв. Чайковський категорично заявляє, що Денікін і Колчак були проти погромів і навіть видали наказ про заборону будь-якої антисемітської агітації. Більшовики, каже він, користуються всіма надмірностями і перебільшено розповідають про погроми. (У цьому відношенні його заяви повністю узгоджуються методично з заявами іноземних представників петлюрівського уряду, які заперечували, що погроми вчинені ними, і вказували на жахіття, вчинені добровольчою армією, зауважуючи при цьому
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
час, що більшовик! сильно перебільшив ексцеси погрому.)
Під впливом «чужої думки» адмірал Колчак дав таке «ліберальне» інтерв'ю американському журналісту: «Ви можете бути впевнені, що в Сибіру немає антисемітизму і немає так званого єврейського питання. Ті євреї, які довго жили в Сибіру, вважаються такими ж правами, як і інші члени суспільства. Оскільки там зустрічається антисемітизм, він походить ззовні, від російських втікачів. У будь-якому випадку вплив антисемітизму в цій частині світу буде дуже незначним. Коли ми переможемо над більшовизмом, зникнуть безглузді звинувачення в тому, що всі євреї є більш лояльними, ніж російський середній клас. Леніна, Криленка і Луначарського». («Дальневосточное обозрение» — «Вид на Далекий Схід» від 21 вересня 1919 р.; взято з «Le Temps» від 14 грудня 1919 р.).