Так само і кількість постраждалих, які зазнали матеріальних збитків. Можна сказати, що в усіх місцях, які відвідали погроми, володіння євреїв були повністю знищені. З цього приводу маємо типове повідомлення з села Орловець (Київський уряд), у якому йдеться про таке: "Грабіжники кинулися на єврейські будинки... Тут їм на допомогу прийшло все російське населення. Усе повантажили на вози і вивезли. Після того, як вони повністю спустошили будинки і всіляко вичавлюючи останні заощадження євреїв, вони приступили до руйнування будинків і магазинів. Виймали віконниці, шибки, двері, зривали дахи тощо. Найбільше завзяття проявили у пошуку грошей. Підлоги розривали, землю підгортали знову і знову в коморах, льохах і на дворах, печі розбирали....» Подібне повідомлення надходить із Златополя: «Магазини були пограбовані, а потім спалені (із 285 крамниць 275 були пограбовані, а потім спалені). Забирали все – від сокир і дерев’яних ложок до піаніно. У бідолашного водоноса забрали останнього сліпого ворча. З 1100 єврейських будинків 1065 було зруйновано. Товари та майно вивозили на тисячах транспортних засобів. Грабунок тривав два тижні». Як висловився місцевий лікар доктор Ісааксон, «Погром припинився сам собою, оскільки все було розграбовано, а всі жителі втекли до Миргорода». * Єврейське населення сіл і хуторів, які відвідали погроми, залишило все, як було, і без зайвих роздумів втекло до більшого місця. Дороги були вкриті тілами старих, жінок і дітей, а в більших місцях на втікачів чекала така ж жахлива смерть.... Економічне становище євреїв у великих державних містах України є жахливим. Уповноважений Комітету Допомоги Червоного Хреста повідомляє з Єлисаветграда: «Потрібна допомога в будь-якій формі. Якщо Єлисаветград не отримає ніякої підтримки, все населення загине. Це не перебільшення. У людей немає сорочки, щоб змінити, і немає можливості
*Див. Додаток, стор. 288 і далі.
можливість отримання будь-якого. Якщо не надати допомоги, спалаху хвороби не уникнути. Їжа існує лише в дуже малих кількостях. Селяни не ходять на ринок, бо не мають за що купити. Продукти не надходять і голод наближається". Інший агент повідомляє: "Більше тисячі жителів Ладиженки донині проживає в Голованівську. Обшарпані й босі, з цілковито розтлілою сорочкою на тілі або без жодної сорочки, здорові й заразно хворі чоловіки й жінки сидять навпочіпки в синагогах, у порожніх коморах чи просто на вулицях. Лише Бог або чорні й щільно стулені губи цих людей можуть розповісти вам, як вони живуть і проводять день. На кривих вулицях Голованівська можна побачити багато лежаків, багато колекцій зроблено для збереження саванів для євреїв Ладиженки...."