Підкрадаючись і тягнучи за собою друга, я зайшов у куток кімнати і сховався за бочкою. На короткій відстані, яку я подолав, повзаючи, я натрапив на відрубані руки та інші частини людського тіла, які з жахом відштовхнув від себе. Через годину, яка здалася мені цілою вічністю, я почув заклик: «Хто живий, виходьте!» Але я боявся вимовити й звук. Але прислухавшись уважніше, я почув голосіння наших жінок і матерів єврейською мовою і зрозумів, що бандити, мабуть, пішли геть. Фактично вийшли селяни нашого місця співчуття, щоб провести нас. З великими труднощами я взяв друга на спину, вийшов до виходу і подав знак життя. Нас витягли і вивели на свіже повітря. Мене врятували, я не знаю як. Я врятувався дивом. Мій друг помер. Мого племінника, якого схопили разом зі мною, як пізніше було доведено, катували і зарізали найзвірячим способом. Пам'ятаю, коли мене вели до штабу, кати сказали мені, що мене зараз же зарубають шаблями. Я почав їх благати і казав, що краще вони мене розстріляють. Тоді вони відповіли: «Не можна, нам наказано рубати шаблею». З цими словами вони підняли руку, що лежала поруч, показали мені і сказали: «Бачиш, шкода кулю». Після цих слів я отримав удари по голові та руці.
Бен Янкелевич Цукерник. 9 липня 1919 р.
V. МІСТ (ПОДІЛЬСЬКА ВЛАДА)
Доповідь голови Тимчасової ради Тростянця Б. Сандьєра
У моєму рідному Тростянці, нещасливому і назавжди зруйнованому, в народі панувала віра, що за благословення, отримане колись від святого, там ніколи не буде ні погромів, ні кровопролиття. Народ переконався в правдивості легенди, особливо в останні місяці, коли петлюрівські загони при відступі все змітали і нищили, а проте порівняно пощадили наше місто і обмежилися частковим погромом і знищенням власність. Минув деякий час. Населення почало оговтуватися від поранень і втрат, завданих бандитами. Знову згадали про доброго святого, який невидимими очима оберігав добробут міста. Життя в місті текло нормально і мирно, коли радянська влада встановила свою владу і політвідділ створив військово-революційний комітет, до якого наше місто прислало одного свого представника. Ось і настало дев’яте травня, і в нашому місті розігралася одна з найбільших у світі трагедій, яка призвела до нещадного винищення майже всього чоловічого населення від рук повстанських загонів.