Євреї привітали цю новину, повірили їй, і близько п’ятдесяти чи більше чоловіків пішли на станцію. По дорозі їх оточили кінні козаки, які переслідували їх батогами і змушували співати майефіс (єврейська пісня) та інші пісні. Бідолашні зрозуміли, що потрапили в пастку. Коли ця надзвичайна процесія наблизилася до станції, козаки, що оточили євреїв, почали рубати їх шаблями та стріляти з револьверів. Євреї розбігалися і тікали, а за ними сипалися кулі. Водночас інші козаки біля самої станції, які підготували на євреїв засідку, відкрили по них вогонь з кулеметів. На місці залишилося 32 трупи. Багато інших було поранено; кілька втекли. Коли ця гекатомба була закінчена, Козир-Зирка з'явився серед козаків, які зустріли його словами: «Слава Господу, батьку, ми багато євреїв розстріляли». Фото трьох трупів додається. (Свідчення Немерцеля, стор. 95; Вайнермана, стор. 13; Каплана, стор. 1-10.)
Тієї ж ночі, зважаючи на наступ більшовиків з боку Калинковичів, Козир-Зирка з екіпажем залишив місто і відійшов до Коростеня. Так закінчився режим Козир-Зірки в місті Овруч.
Резюме
Внаслідок цього режиму було вбито 80 євреїв і пограбовано 1200 будинків. Випадково не постраждали не більше десяти-п'ятнадцяти будинків. У даному випадку погром відбувався під гаслом: «Вбивайте євреїв, бо вони більшовики». Але ставлення мас в Україні до євреїв таке, як ніяке інше гасло підійде і для погрому. Погром майже зрівняв усіх євреїв в Овручі щодо майна; майже всі стали товаришами по жебрацтву. Збитки мають оцінюватися в сто мільйонів, за нинішнім обмінним курсом, можливо, в мільярдах.
Місцевий комітет допомоги жертвам погромів
В Овручі створено комітет допомоги жертвам погромів, який працює дуже ефективно. Але допомога, яку вона надає, звичайно, нескінченно мала в порівнянні з необхідною. Для Овруча потрібна допомога наймасштабніша, національного масштабу. Про характер допомоги, наданої цим комітетом, як і взагалі про рух грошей, підготував звіт С. С. Каган, який їздив зі мною до Овруча.
Радянська комісія з розслідування погромів