Верхолу вдалося довести не тільки те, що Рохманенко займався здирництвом і шантажем, але й інші члени комісії брали хабарі. Про все це він детально доповів Семосенку і наполягав, щоб той дав йому повноваження заарештувати їх усіх. Семосенко після довгих роздумів дав згоду на арешт Рохманенка, але категорично відмовився від арешту інших. Верхола обшукав квартиру Рохманенка, відібрав у нього 18 000 рублів готівкою, заарештував і на допиті змусив зізнатися у вимаганні та шантажі. При цьому Рохманенко заявив, що більшу частину отриманих ним хабарів він передав керівнику штабу Семосенка Гаращенку. Верхола повідомив Семосенку результати його експертизи, а самого Рохманенка віддав прокурору. Не дивлячись на неодноразові наполягання Верхоли, кримінальне переслідування проти нього велося дуже слабко, а нарешті й зовсім припинилося. Хоча Семосенко просили хоча б оприлюднити протоколи слідства у справі, останні не повернули. Сам Рохманенко, перебуваючи в тюрмі, вихвалявся, що ніхто не наважився віддати його під суд, і що він скоро вийде на волю і тоді жорстоко мститиме своїм ворогам. Коли почалася евакуація Проскурова петлюрівцями, було вирішено провести Рохманенка із загальної в'язниці в інше місце, сподіваючись, що друзі його визволять і заберуть. Під час етапування хтось із особистої помсти застрелив його. Так закінчилися дні цього авантюриста і ренегата, який, до речі, хвалився, що брав активну участь у розправі над євреями.
Зрозуміло, що прокламація Семосенка від 27 лютого була видана під впливом провокаційної діяльності Рохманенка та інших членів спеціальної комісії, яким у власних корисливих інтересах потрібно було посіяти паніку та тривогу серед євреїв.
І насправді євреї не могли позбутися паніки страху. У компанії з комісаром Верхолою вони обдумували всі засоби, якими можна було б позбутися Семосенка. Нарешті