Верхола звернувся до президента Українського національного союзу Мудрого, який був у дружніх стосунках із безпосереднім начальником Семосенка, командиром корпусу Коновальцем, і просив його використати свій вплив на Коновальця, щоб Семосенка перевели в інше місце, оскільки, поки він там, заспокоєння населення Проскурова було немислимим. У цьому відношенні Верхола також переконався у співпраці Ківерчука, який не любив бачити всю владу в руках Семосенка і, безсумнівно, заздрив останньому. Крім того, Ківерчук вважав, що Семосенко, винищивши значну частину єврейського населення, зробив свою справу і більше в ньому немає потреби. Разом з Мудрим Верхола пішов до штабу Коновальця і отримав від нього наказ, щоб Семосенко склав обов'язки начальника гарнізону і повернувся на фронт. Ківерчук, у свою чергу, також незабаром був знятий з посади коменданта міста Проскурова, і залишився лише комендантом Проскурівського повіту.
Однак Семосенко не поспішав здавати посаду. Він планував залишитися в Проскурові, а в свою чергу інтригував проти Ківерчука. Очевидно, йому особливо не подобалося моральне задоволення, яке його від'їзд принесе євреям. Але побачивши, що треба їхати, він, скориставшись тим, що хворів на хронічну венеричну хворобу, викликав консиліум лікарів і через свого ад'ютанта переконав їх винести йому свій вердикт, що в інтересах його здоров'я йому необхідно тимчасово зовсім залишити службу і піти в якийсь госпіталь на достатній відстані від Проскурова. (Див. свідчення д-ра Салітроніка, стор. 41-43.) З великою пишністю, за участю санітарних загонів і сестер милосердя, Семосенко нарешті покинув Проскуров.
Цей Семосенко, який омив будинки і вулиці Проскурова єврейською кров'ю, був, за описом свідків, немічним юнаком років 22-23, який почав службу добровольцем при царі. Вимушеною серйозністю свого обличчя він справляв на всіх враження недотепного, нервового й неврівноваженого чоловіка. Судячи з деяких його резолюцій у звітах, які я бачив, слід визнати, що він водночас відрізнявся великою здатністю до розрахунку та рішучістю.
За моїми приблизними підрахунками, у Проскурові та околицях було вбито понад 1200 осіб. Крім того, з понад 600 поранених понад 300 загинули.
З огляду на те, що в своїй першій прокламації Семосенко
ФЕЛЬШТІН:
погрожував розстріляти на місці кожного, хто підбурює до погрому, і що ця прокламація не була опублікована через Ківерчука, який у той час усіляко перешкоджав приходу Семосенка до влади; і з огляду на подальший факт, що Ківерчук охоче віддав йому цю владу, коли той висловив готовність вбивати євреїв; Я приходжу до висновку, що Семосенко був переважно фізичним знаряддям тих кривавих жахів, які відбувалися в Проскурові. Але головним натхненником кривавих часів у Проскурові був, як на мене, полковник Ківерчук — старий царський чиновник і беззаперечний погромник і чорносотенець.