Цей доктор Скорник із сестрою милосердя та двома санітарами брав активну участь у розправі. Особливо відзначився доктор Скорник. Коли інша сестра милосердя, обурена його поведінкою, вигукнула до нього: «Що ти робиш? Ти носиш орден Червоного Хреста!» він зірвав ремінець і кинув її їй, і продовжив вбивати.
За свідченнями трьох гімназистів, які
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
був призваний у Єлисаветграді гайдамаками служити в санітарному корпусі, Скорник, повернувшись після розправи до машини, хвалився, що в одній хаті зустріли таку гарну дівчину, що жоден гайдамака не зважився її вбити; потім він проштовхнув її власною рукою. За свідченнями очевидців, серед трупів на цвинтарі справді було знайдено пробите наскрізь тіло молодої жінки незвичайної краси. Оскільки весь особовий склад санітарного корпусу доктора Скорника захворів на тиф, нікому з корпусу не вдалося виїхати, коли петлюрівці евакуювали місто. Усі вони потрапили в руки більшовицьких військ, і після слідства винних відправили без суду до Одеси. Я бачив дані слідства і мушу констатувати, що д-р Скорник беззаперечно доведений в активній участі в розправі. Крім того, було встановлено, що він був морфіністом; і взагалі він справив на всіх дивне враження. (Див. свідчення доктора Ставінського, стор. 88-90.)
Наступного ранку випадкові вбивства євреїв продовжилися як на вулицях, так і в будинках. Євреї ховалися, і дуже мало хто виходив на вулицю. За словами свідка, Цацкіса (35-40 років), він у неділю вранці, одягнувшись у селянський одяг, пішов на Олександрівську вулицю і підійшов до групи гайдамаків, які розмовляли з міщанами. Він чув, як гайдамаки казали, що до другої години вони будуть вбивати євреїв поодинці, а після другої повторять загальну бійню вчорашнього дня.
Доктор Ставінський, як голова муніципальної ради, разом з мером та іншими особами пішов до комендатури і благав припинити розправу. Там також з'явився свідок Верхола, який особливо наполягав на цьому. Тут же в штабі було вирішено скликати міську раду, на сесію якої пообіцяли прийти Семосенко і Ківерчук. Коли Верхола і Ставинський йшли на раду, дорогою їм довелося спостерігати окремі випадки вбивств і поранень євреїв. Одного розстріляли на їхніх очах біля самої Ратуші,