використаний у його попередній промові. Він казав, що воює не зі старими, жінками та дітьми, а тільки з більшовиками. Дивлячись просто на Верхолу, він сказав, що не сумнівається, що, на жаль, більшовики є й серед українців, але й їх він не пощадить. Він погодиться видати наказ припинити те, що відбувається, за умови, що тіла загиблих будуть негайно передані землі. Він також вважав за потрібне звернути увагу на муніципальну раду, щоб вона, знаючи про наближення більшовицького повстання, не попередила його про це. Доктор Ставінський і члени ради заперечували це звинувачення.
Верхола знову виступив, дякуючи Семосенку за його готовність віддати накази припинити ці жахіття, але наполягав на тому, щоб він повернув козаків, яких було відправлено до Фельштина та інших місць для вчинення там єврейської різанини. На це Семосенко відповів, що й у Фельштині відбувся подібний більшовицький бунт, як і в Проскурові, і що він повинен мати такі ж наслідки, як і тут. Однак після довгих наполягань Семосенко погодився відкликати висланих козаків.
На тій же сесії Ради в присутності Семосенка і Ківерчука було проголосовано, що охорону міста покласти на авіаційний корпус, з командиром якого Верхола встиг поговорити раніше. Наглядачем цієї варти призначили самого Верхолу. Не втрачаючи часу, він надіслав у друкарню для друку таку прокламацію: "За наказом отамана і за його згодою, висловленою на раді, розправа над мирним населенням припиняється. Козакам наказується вийти з міста. Охорона міста доручається авіаційному корпусу, а рада гарантує мешканцям повну безпеку. Повинні бути нормальні умови життя". Віддано наказ розстрілювати всіх, хто буде спійманий на грабунку, а також козаків, які з'являться в місті після 18 години». Коли цей наказ було створено, Верхола відніс його доказ до коменданта, щоб отримати дозвіл розклеїти його по місту. Але там його заарештували, бо Семосенко і Ківерчук визнали, що він не має права видавати таку прокламацію, до того ж викладену неналежною мовою. За наказом Семосенка Верхолу мали доставити на станцію для суду — що насправді означало розстріл. Але міський голова Сікора та члени Українського національного союзу, які прийшли до комендатури і дізналися про те, що сталося, заявили Семосенку та Ківерчуку, що розбиратися так з Верхолою викликав би жорстоку помсту багатьох українських організацій, які його добре знали. Нарешті Семосенко наказав розслідувати Верхолу, і його негайно звільнили.