Замість прокламації, яку мав намір видати Верхола, Семосенко видав наказ, в якому оголосив Проскурів і кантон на воєнному стані та заборонив будь-який рух вулицями після 19 години. У цьому наказі він, між іншим, пише: "Я попереджаю населення припинити анархічні повстання, оскільки я маю владу їх придушити. Звертаю на це увагу особливо євреїв. Ви є народом, який ненавидять усі народи. І все ж ви вносите таке замішання серед хрещених. Невже ви не хочете жити? Чи вам не шкода власного народу? Поки вас ніхто не турбує, мовчіть. Така нещасна нація, і все ж вони викликають стільки хвилювань серед бідних людей». Далі в такому ж наказі Семосенко вимагає негайно запрацювати всі магазини, магазини, торговельні приміщення. Він також наказує за три дні перекласти всі вивіски на українську мову, «щоб я не бачив жодної московської вивіски». Знаки повинні бути нанесені в гарному стилі; наклеювання листів суворо заборонено. Винних у цьому буде доставлено до військового суду.
Того ж дня була видана ще одна прокламація, в якій Семосенко пише, що «в ніч на 14 лютого деякі невідомі, безчесні, безсовісні особи підняли повстання проти існуючого режиму. Згідно з наявними відомостями, ці особи належали до єврейської нації і мали намір взяти владу в свої руки, щоб створити плутанину в державних справах і привести Україну, яка так постраждала. До анархії і безладу. Можливо, серед жертв було багато невинних людей, але їхня кров мусить впасти на тих, хто виявився провокатором і авантюристом». Наступного дня була видана ще одна прокламація, в якій Семосенко пише, що встановлено сумний факт, що під час більшовицького повстання 14-15 лютого місцевий гарнізон підтримував більшовиків; що солдати того гарнізону відкрито переходили на їхній бік. Тому він оголошує 15-й Білгородський полк і 8-й Подільський розформованими. З метою відібрання в них майна та документів він призначає представників 3-го гайдамацького полку та комісію с.
ПРОСКУРОВ:
бригада «за порогами». (Усі ці прокламації опубліковано; див. стор. 3.)
Як випливає зі свідчень Верхоли, а також інших свідків, вбивства тривали протягом трьох днів. Але після сесії міськради масовий забій припинили. Проте весь день неділі, а також понеділка, були численні випадки поодиноких вбивств євреїв, як у будинках, так і на вулицях. Масові вбивства євреїв відбувалися і в сусідніх селах, куди гайдамаки проникали або на власний розсуд, або на запрошення селян. Євреї кидалися з усіх боків, шукаючи виходу з ситуації. Найбільше покладали надії на Верхолу.