Оскільки комісар Таранович давно втомився від своїх обов’язків і просив піти у відставку, чого йому не дозволили через відсутність відповідної заміни, державні чиновники, а особливо євреї, благали Верхолу прийняти обов’язки комісара. Останній погодився, і вони з Тарановичем разом викликали комісара уряду (губернії) по прямому проводу. Цей чиновник добре знав Верхолу з минулої служби і радо погодився замінити ним Тарановича. Негайно були видані телеграфні накази про призначення комісаром Верхоли, що, до речі, вкрай не сподобалося Семосенку та Ківерчуку. Одразу після вступу на посаду Верхола видав дві прокламації, в яких зазначав, що «будь-яке закликання до національної ненависті, а особливо до погромів, є ганьбою України і перешкодою її відродженню». Такі заклики завжди були зброєю для реакціонерів. Кожен ворожий вияв з боку могутнішої нації проти слабшої показує, що ця нація не може прийняти тих форм, які базуються на рівності та братерстві. Така поведінка тільки допомогла ворогам України, і він висловив надію, що населення не піддасться на таку провокацію. Він вимагав, щоб усі агітатори, які підбурювали до погромів, були заарештовані та передані військово-польовому суду (т. III). В іншій прокламації він вимагав, щоб усе викрадене майно було принесене до комісаріату для повернення його власникам.
Як уже було сказано, у неділю планувалося повторити суботню різанину. Троє гайдамаків, які з'явилися вранці в неділю в штабі міста, оголосили, між іншим, у присутності Верхоли, що їм дають дозвіл продовжувати вбивати євреїв протягом трьох днів. Але після недільної сесії міськради Семосенко справді зробив стежити за тим, щоб забій припинився, щоб він більше не повторювався в масових масштабах. Але вбивства окремих євреїв, як уже було сказано, повторилися в неділю та понеділок. Ці вбивства були численні.
За розпорядженням Семосенка жертв суботньої різанини мали поховати у понеділок. Таким чином тіла залишалися в будинках або валялися на вулицях із суботи до понеділка. Багато тіл були погризені свинями.