У цей час правоохоронці привезли цілу родину, яка таким же шляхом втекла з Проскурова і прямувала до Фельштина. Але на запитання, звідки і куди їде сім'я, голова сім'ї досить розумно відповів, що їдуть з Фельштина до Проскурова. Тоді командир ополчення вжив заходів, щоб відправити цю родину назад у Фельштин. Свідок Креймер скористався цим і негайно попросив цю родину розповісти його родичам у Фельштині про його небезпечну ситуацію та попросити їх не пошкодувати жодних засобів для його порятунку. Після цього командир погодився залишити його в селі до наступного ранку. Але через деякий час, приблизно через дві години, міліціонери привели ще шістнадцять євреїв, які втекли з Проскурова. Тоді командир ополчення заявив, що не може тримати такий натовп людей до ранку, і вирішив усіх разом із Креймером негайно відправити до Проскурова. Їх уже посадили на вози, але в цей час пролунав телефонний дзвінок від Фельштина і (Фельштина) начальник ополчення, який його знав, наполегливо запитував Креймера. Потім знову вирішили залишити їх усіх у селі до ранку. Увечері Креймеру вдалося поговорити з місцевим євреєм, який вступив у переговори з командиром міліції від свого імені та від імені чотирьох інших євреїв, щоб дозволити їм поїхати до Фельштина за фіксовану суму. Сума була узгоджена - п'ять тисяч рублів, які були виплачені. Завдяки цьому Креймеру та чотирьом іншим євреям із родинами останнього вдалося втекти на возах до Фельштина. Але інших євреїв, не маючи грошей заплатити по тисячі карбованців за штуку, відвезли назад до Проскурова. Креймер прибув до Фельштина в понеділок удень; ввечері туди прибули гайдамаки. Йому вдалося вчасно доставити своїх родичів до сусіднього села, а сам сховався в льоху, де провів всю ніч, а також усі
ФЕЛЬШТІН:
наступного дня. Крізь щілину в дошках, якими був покритий льох, він спостерігав за різними епізодами розправи, а також бачив, як міліціонери, особливо селяни, викрадали товари з крамниць, а також майно з хат.