Частина 11

(Чрезвичайка) з невеликим військовим загоном виїхали з міста на конях і возах, прямуючи стратегічним мостом у бік Золотоноші. Незабаром після цього місто без опору зайняли григор'ївські партизани із загоном ім. Начальником гарнізону став командир мобілізаційної дивізії радянського військкомату. Одинадцятого і дванадцятого числа григор'євські війська увійшли в Черкаси. Ці дні ознаменувалися організованими нападами на низку єврейських помешкань. Солдати під командою офіцерів під виглядом обшуку грабували і виносили одяг, гроші та інші речі, знущаючись над євреями і називаючи їх і буржуями, і комуністами, або хабарниками комуністів. У ці дні на вулицях панували хвилювання; гурти міщан збиралися, чогось чекали; люди говорили про відплату за жорстокості екстраординарців, за розстріли заручників, за арешти священиків і т. д. Одинадцятого я зустрів на головній вулиці групу українських агентів, які підійшли до мене і сказали, що вони стурбовані настроєм у місті, що вони хочуть запобігти погрому, але не знають, як це зробити. Я порадив їм залишитися біля штабу на станції і переконати начальство стримати солдатів від ексцесів у місті. Українці поїхали на станцію, але результати їхніх розмов із генштабом мені невідомі. 13-го вранці радянський загін із частиною виконкому повернувся до Черкас. Вочевидь сили Григор’єва покинули місто напередодні ввечері. Але ближче до вечора 16 почалася поспішна евакуація. Я знаю, що виконком пропонував профспілкам організувати міську варту, що комітет був призначений, але не отримав від виконкому ні зброї, ні патронів, бо не вистачало навіть для війська. Частина членів спілок, переважно механіки (гольники, шевці та інші), пішли з військами на фронт, де воювали на лівому фланзі біля цукрового заводу. Коли вони відступили на цьому фланзі, робітники були вбиті місцевим населенням майже до людини. Ближче до вечора 16 числа Григор'євські частини увірвалися в місто. Солдати розійшлися по вулицях і почали стріляти по перехрестях, грабувати і вбивати в будинках, грабувати в магазинах. Місцеві міщани, жінки та діти, охоче брали участь у пограбуванні, вказували солдатам на єврейські будинки тощо. Пізно ввечері погром затих, але перервався.