супроводжувався вбивствами та грабежами. Головним об'єктом були заздалегідь визначені вбивства, оскільки напередодні на єврейському цвинтарі вчасно вирили могили для очікуваних трупів і підготували вапно для дезінфекції. Загинуло більше сотні людей. Місцевий священик марно пішов із хресною ходою до розбійників, благаючи їх не вбивати й не грабувати. Число вбитих було б незрівнянно більше, але волосний виконавчий комітет навмисне заарештував величезну кількість євреїв разом із сім’ями (до 1300 душ) і «тримав їх вісім днів в арештному домі, постачаючи їжею. Це врятувало їх від розправи. Але їхні житла за цей час були розграбовані розбійниками, двері виламані, вікна побиті. Ні підпалів, ні порушень (жінок).Приблизно 22 травня прибув радянський загін під командуванням Григор'євців.
Головному представництву Російського Товариства Червоного Хреста в Україні
Записка доповіді представників Комітету
Допомога постраждалим від погромів м. Ново-Миргород, Уряд Херсон: С. Шварц і
Ф. Резніченко
17 травня єврейська громада нашого міста пережила надзвичайно жорстокий погром, який спричинив загибель понад сотні жертв і повну економічну руїну міста. З трьох сотень єврейських сімей одна чи дві втекли під час спалаху. Забрали все — і вироби, і гроші, і цінності, і запаси провіанту. Сам погром мав винятково жорстокий характер. За день до погрому на єврейському цвинтарі розкопали могили; готували вапно; За вбивцями йшли підводи, на які вантажили тіла поранених ще до їх смерті. Як наповнювався віз, рушили на кладовище, де одразу ховали і мертвих, і живих. Могили розсипали вапном, так що багато трупів неможливо було впізнати, коли розкривали могили.
Наслідки погрому жахливі. Близько двохсот дітей-сиріт позбавлені будь-якої допомоги. Є шістдесят поранених, частина з яких лежить у лікарні, яку доведеться закрити через відсутність коштів. Решта населення голодує. Селяни до останнього часу майже не продавали провіант євреям. Допомоги нам нізвідки, оскільки Новоукраїнка, єдине місто, яке нам допомогло,
в даний час відрізана від Ново-Миргорода. Місцева влада не надає допомоги постраждалому населенню. Створений комітет допомоги також не може полегшити стан голодуючих через відсутність коштів. При цьому стан постраждалих погіршується з кожним днем. Нема чим перев'язати поранених, нема кому доглянути сиріт, нема що їсти здоровим. Допомога потрібна негайно, і в широкому масштабі. (Підпис)
ОЛЕКСАНДРІЯ (ХЕРСОНСЬКИЙ УРЯД) ДРУГИЙ ГРИГОРДЕВІСЬКИЙ ПОГРОМ 24 ЧЕРВНЯ 1919 РОКУ.
Свідчення Нухима Левіна, солдата Олександрійського ополчення. 8 липня 1919 року