Після першого погрому, вчиненого Григор'євим 20 травня, в Олександрії при Центральному бюро профспілок була створена робітнича військова частина, куди увійшло 30 «військових» і 300 тих, хто навчився стріляти. Військо складалося майже виключно з євреїв, оскільки росіяни до нього не входили. Проте євреї вільно входили туди. У синагогах було проголошено обов'язком кожного єврея вступити до війська, яке таким чином представляло єврейську самооборону в Центральному бюро. Було близько 300 рушниць.
У п'ятницю 9 травня, за два тижні до другого погрому, 12-й Московський стрілецький полк спалив власний будинок Григор'єва за набережною. Григор’єв – місцевий житель. Спалили запальними бомбами під звуки Інтернаціоналу. Військові частини в цьому акті участі не брали. Проте ходили провокаційні чутки, що будинок Григор'єва спалили євреї.
300 бійців загону розділили на чотири взводи, кожен з яких чергував протягом ночі. Командир був єврей; його помічник росіянин.
23 червня пішла чутка, що Григор'єв знову приїжджає, а 24-го він увійшов у місто вночі. У його загоні, як кажуть, було близько 800 чоловік. На чолі їхали на конях сам Григор'єв, Терещенко і Горбенко (з його штабу) з дружинами. Загалом на варті було близько сорока військових. Вони вели чотиригодинний бій з григор'євцями. У бійці брали участь і два-три комуністи. У нього впало одинадцять військових.
Більшість загону Григор'єва відразу почала грабувати і вбивати євреїв. Сам Григор'єв, очевидно, був проти погроми та вбивства. Він об’їхав верхи і припинив грабіж. За оповіданням Михайла Чверкіна, якого роздягли догола і збиралися вбити, Григор'єв врятував його від рук убивць. Частина війська після бою відійшла до села Абрамівка, де селяни вбили шість-сім чоловік. Загальна кількість убитих становила 43 євреї (з них 18 військових). Серед убитих були старі чоловіки та жінки.
Григор'єв пограбував арсенал, виконком і скарбницю, де, як кажуть, забрав три мільйони, і пішов далі на Нову Прагу і Верблюшку, пробувши в Олександрії всього кілька годин. Взяв із собою вбитих і поранених. За словами транспортної колони, таких мало бути близько 300.
Григор'єв був секундантом (стабс-капітаном), володів багатьма лісами в районі Олександрії та Знам'янки, де переховувався з дружиною і двома дітьми.
Після подій 24 червня єврейська молодь Олександрії почала залишати місто, побоюючись помсти Григор'єва, у якого, за чутками, потрапив список війська. Серед тих, хто пішов, був і автор цього свідчення Нухим Левін. Але все ж новий загін було сформовано.
ТАРАЩА (УРЯД ОП КИЄВА) Свідчення Гольдфарба, написане в Києві 27 червня 1919 р.