За батька: Г. А. ШЕНДЕРОВ.
VI. Свідчення Ісаака Хаймовича Троцького
З п'ятниці близько четвертої години ми ховалися у російської хазяйки, але під ранок, злякавшись, всі пішли в льох. Нас там було 23 чи 24 чоловіки, жінки та діти. Цілу ніч ми сиділи там у спокої. Вранці прийшов слуга і сказав, що вони збираються шукати в підвалі, але що нам немає чого боятися, оскільки вони шукають тільки комуністів. Трохи пізніше підійшли четверо солдатів і крикнули: «Виходьте!» Їм, мабуть, донесли, що ми ховаємось, бо згори неможливо побачити, що робиться в підвалі. Ми почали виходити. Першим вийшов мій брат Бенціон з родиною, потім мій племінник Заня Троцький, за ним Смілянський з дружиною, донькою та сестрою. Потім Йосиф Тополянський з дружиною та дітьми, за ним цирульник Берман з дружиною та дитиною. Останніми були Володарський, я, моя дружина і батько. Не встигли ми піднятися нагору, як пролунав постріл, нас огорнуло димом, і студент Володарський, який вийшов попереду нас, покотився в льох. Тоді ми не піднімалися, а сховалися в одній із квартир підвалу, звідки чулася стрілянина. Вони вбили всіх чоловіків, перейшовши їх усіх і взявши від них викуп. Після цього один з бандитів прийшов до підвалу і закричав: «Товариші, в підвалі ще повинні бути євреї». Його
ЧЕРКАСИ:
на крик відгукнулися товариші, які зійшли і почали обшукувати підвал, один за одним запалюючи сірники. Вони пройшли дві квартири, зайшли в квартиру, де ми сиділи, притиснувшись один до одного — я, дружина і батько. Один ходив по квартирі із сірником так близько до мене, що обпік мені обличчя. — Тут нікого. Від нервового хвилювання ми просиділи в підвалі більше години, нерухомі, як камінь. Нарешті ми почули стогін і крики мого племінника: «Дядьку, допоможіть!» З труднощами нам вдалося знайти лікаря і відвезти його в лікарню, де через два дні він помер.
ІСААК ТРОЦЬКИЙ.
VII. Свідчення акушерки Бели Мошенської