Комітет вважає, що сума в 300 000 карбованців, відпущена урядовою секцією для забезпечення допомоги Златополю, зовсім недостатня, оскільки при нинішніх високих цінах така сума може служити лише для дуже тимчасової допомоги, а такими засобами далеко не можливо допомогти ремісникам, отримати їм знаряддя виробництва і забезпечити колективні цехи. Необхідно також враховувати, що Єврейське позиково-ощадне товариство і кооператив «Самопоміч», які постачали провіантом єврейську бідноту, залишилися без засобів і досі не почали діяти. Ці підприємства обслуговували вісім тисяч єврейського населення, і це населення не може обійтися без них. Вони повинні отримувати значні субсидії, щоб вони могли знову працювати. Також необхідно організувати видачу населенню довгострокових безпроцентних позик, щоб вони знову могли займатися своїми справами, а не перетворюватися на хронічних жебраків.
На закінчення ми просимо для Златополя суму в кілька мільйонів рублів. Лише в такому випадку можна сподіватися, що з часом населення зможе вибратися з трагічного становища.
Голова виконавчого комітету (підпис). Помічник Президента (Підпис).
МАТУСОВО (КИЄВСЬКИЙ УРЯД)
Погром 13-14 травня 1919 р. Повідомлення Куммельмана
Матусово — містечко Черкаського кантону з сімома-восьмитисячним населенням, з яких 160—180 сімей — євреї. Є цукровий завод з 200 місцевими робітниками. Єврейське населення Матусового майже повністю жило дрібною торгівлею. Воно було не надто економним і залишалося в тому ж стані протягом усього періоду війни, і на відміну від інших місць не займалося спекуляцією і не багатіло. У політичних питаннях єврейське населення не цікавилося політикою чи партійними поділами. Відносини між євреями та християнами були загалом задовільними, хоча іноді траплялися окремі сутички. З останньою зміною влади відносини між двома частинами населення різко змінилися на гірше. Селяни Матусівського краю ставилися до нового режиму з великою підозрою; вони вважали це чимось випадковим, що не можна сприймати всерйоз, майже таким же чужим, як і режим
МАТУСОВО: